Нещодавно ми з друзями вирішили поїхати відпочити в будинок за містом. Це були новорічні свята і ми хотіли провести вихідні граючи в сніжки та гріючись біля каміну.

Ми зібрали всі необхідні речі та продукти, сіли в машину та поїхали. Дорога була далека і тяжка, засніжило місто і лід покрив весь асфальт. Ми їхали дуже повільно та обережно, при цьому милуючись краєвидами нашої області, як тут я побачила на дорозі якусь тваринку. Ми зупинились подивитись хто це і знайшли кицю, як ми пізніше зрозуміли, вагітну. Як її покинути посеред дороги саму?

Ми взяли її з собою, закутали в теплий одяг, який хто мав, і нагодували. Приїхавши у будинок ми виділили їй місце, постелили покривала та поставили тарілочки з їжою та водою. Через декілька годин вона почала народжувати, що стало шоком для нас всіх. Ніхто ніколи не приймав пологів у котів, та і ні в кого іншого теж, тому ми не знали що робити. На щастя кішка впоралась сама, і через якийсь час народила 4 кошенят, всі були живі та здорові.

Кішка не підпускала нас до себе після пологів, мабуть через те, що не звикла, боялась за своїх діток. Ми все розуміли і не підходили до неї, лише інколи давали їй їсти.
Хоча ми бачили, що вона вдячна нам за порятунок, та коли вона не годувала кошенят, то підходила до нас і мурчала, часто лежала біля нас, але до маленьких не підпускала.

Коли прийшов час їхати додому ми не знали що робити з малюками і їх мамою, я взяла на себе відповідальність повезти їх з собою та виходити в себе вдома. Дорога пройшла добре, кішка довірилась мені і спокійно доїхала разом з кошенятами. Та по приїзду вона не змогла більше годувати їх, мабуть через те, що сама була ще дуже квола і голодна, хто зна скільки часу вона пробула в тому лісі.

Я годувала малих з пляшечки, доглядала, мама кішка їх вилизувала і гріла в себе під боком,сама частенько приходила грітись до мене. Я розуміла що вони не можуть всі разом жити в мене, тому потрібно було щось придумати. І тоді знайшла місце, куди їх можна віддати. Там за ними краще будуть дивитись і вони всі будуть здорові, але одного я таки вирішила лишити собі, занадто сильно прив’язалась. Маленький Рудий – наймиліший котик у світі, він так дивиться мені у очі, коли я з ним говорю, ніби все розуміє. Хто зна, може і дійсно розуміє?

Потім я всім розповідала про свій героїчний вчинок, і мами Рудого, що вона ледь сама не замерзла, але кошенят виносила, народила і захистила. Зараз вони всі разом здорові та щасливі бігають в притулку для тварин. Трьох кошенят вже забрали нові господарі, а мама з останнім шукають свою люблячу родину. Якщо маму ніхто не забере, я візьму її до себе, думаю вона пам’ятає свою рятівницю.

Джерело