Жінка стояла в черзі в супермаркеті за дідусем із неслухняним онуком. Руки хлопчика були повні цукерок, батончиків та інших солодощів. Але він продовжував вередувати й крутитися на всі боки. “Спокійно, Женю, залишилося зовсім небагато … Хороший хлопчик”, – промовив чоловік.

Через певний час малюк знову став капризувати, а дідусь спокійно сказав:

– Все добре, Женю. Ще декілька хвилин – і ми поїдемо додому. Потерпи, хлопче.

На касі маленькому бешкетникові спало на думку викинути всі товари з візка. Дідусь знову сказав спокійним тоном: – Женю, Жень, розслабся, приятелю, не переймайся. Ще п’ять хвилин – і ми будемо вдома. Заспокойся, будь ласка.

Жінку це дуже вразило. Коли вона вийшла на вулицю, відразу підійшла до дідуся з онуком, які сідали в машину, і сказала:

– Це, звичайно, не моя справа, але ви вели себе там просто дивно! Залишалися стриманим і спокійно говорили з хлопчиком навіть після того, як він так жахливо поводився! Женя, тобі дуже пощастило з дідусем!

– Дякую, – відповів дідусь. Але Женя – це я. А цього малюка звуть Максим.

Джерело