Вийшла заміж я рано, проте по великому коханню. Тоді мені було двадцять років, а обранцем моїм став мій ж одногрупник Ян. Тоді я була закохана по вуха щирою, і в деякій мірі дитячою любов’ю. Проте я власними руками мало не зруйнувала своє щастя, якого просто не бачила перед своїм носом.

Як я так змогла? Я вирішила, що того, що робить для мене Ян, і що він мені дає, мені не достатньо. Вирішила, що Ян нудний, і мені з ним сумно, адже в серіалах та фільмах все по-іншому.

Після весілля ми стали жит в будинку свекрів. Там був поділений будинок на половини, тому проблем з проживанням в нас не було. В нас була окрема господарка, а в свекрів – окрема. Чоловік їздив на заробітки до Чехії, працював на хорошу компанію, висококваліфікований працівник. Ян завжди все робив для мене. Кохав ніжною любов’ю та турбувався всяко. Завжди мене поважав і ніколи не ображав.

Я ж при цьому турбувалася про нашу донечку, якій на момент всіх подій виповнилося вже п’ять рочків. А ще вела господарство своє та допомагала з господарством свекрусі з свекром. З ними мені також пощастило, адже вони прийняли мене добре та без всяких стереотипних проблем.

Йшов час, ми з Яном жили так, як завжди. І одного разу мені написав чоловік. Красивий був, галантний, компліментами на мене сипав та був неймовірно романтичним. Саме з цього все закрутилося. Переписувалися ми днями напроліт, потім почали зідзвонюватися. А потім ми зустрілися. Тоді я зрозуміла, що хочу бути саме з ним і більше ні з ким.

Я вирішила, що коли чоловік повернеться, якраз перед Новим роком, я розповім йому все та піду до свого нового коханого. Так я і зробила. Коли Ян приїхав додому, всі готувалися до новорічних свят. А я не могла. В мене серце було не на місці.

І все-таки не наважилася. Було зерно сумніву в мене. Не могла я взяти та покинути Яна. Тим більше бачачи, як він лагідно ставиться до доньки та до мене. Я згадала всі почуття, які, здавалося, забула, проте вони просто притупилися, на фоні нашої довгої розлуки.

Я вирішила не розповідати Яну нічого та розірвати всі зв’язки з тим чоловіком. А потім він почав погрожувати, що розповість все моєму чоловіку та вимагав з мене грошей. Я не знала, куди діватися. Моє щастя руйнувалося в мене на очах. Чоловік, в якого я «закохалася», виявився тим ще покидьком. А потім я дізналася, що в цього мого недокоханця насправді є сім’я, четверо дітей та живуть вони в старенькій комунальній квартирі і плюсом до того були три кредити.

Тоді я вирішила розповісти йому, що все знаю. Ви б бачили його лице. Він попросив не розповідати нічого. А потім зник. Взагалі зник. І заблокував мене всюди де тільки можна. Як і в принципі я його.

Я мало не зробила фатальну помилку в своєму житті, проте мені вистачило розуму зрозуміти, що я роблю не так, і більше не думати про всяку дурню. Я досі зберігаю свій секрет. Він мучить мене. Але якщо я розповім Яну, то йому буде в сотню разів гірше. Я не хочу, щоб він страждав, тому буду нести цю ношу та заберу секрет в м0гилу.

Тому переживши цей досвід, я хочу попередити всіх жінок, в яких хоча б раз виникало бажання зрадити. Спершу подумайте про те, що у вас є, і чи варто це все руйнувати. А наступне, це те, що якщо вже й хочете піти до іншого чоловіка, то, будь ласка, розлучіться, поясніть усе другій половинці. Не робіть боляче людині, яку колись кохали.

Джерело