Я маю чоловіка, заміжня вже 7 років. Звичайно, як і в житті будь-якої іншої звичайної сімейної пари, у нас з чоловіком були свої труднощі та непорозуміння в життя: різного роду суперечки, нестача грошей, проблеми з родичами і дітьми. Але не дивлячись ні на що, я ніколи не хотіла з ним розлучитися, і не можу навіть уявити собі, щоб я знайшла собі когось іншого.

У перші роки шлюбу, під час притирання характерів, траплялося таке, що він або я могли піти з дому, голосно грюкнувши дверима. Але вже буквально через день-два ми починали одне за одним нудьгувати та сумувати, і приходили миритися та вибачатися. Сказати чесно – на початку наших стосунків мій чоловік показував мені свій непростий характер. За перші півтора-два роки з ним, я мало не посивіла через суперечки та непорозуміння, які він мені влаштовував. Однак потім він почав змінюватися на краще, і на даний момент у нас можна сказати ідеальний шлюб з моїм чоловіком.

Хоча спочатку його важко було назвати надійною опорою або главою сім’ї, зараз він ставиться до мене як до королеви, і намагається виконати кожне моє бажання. Повністю забезпечує нашу сім’ю, у вільний від роботи час допомагає по дому, і навіть доглядає за дітьми, коли мені потрібно кудись відійти на якийсь час. Я впевнена в ньому, знаю, що діти не будуть голодні, вчасно ляжуть спати і займатися з ними теж чоловік буде залюбки.

Я вже почала думати, що нарешті-то сімейне життя налагодилося, і сподіватися, що все погане у нас вже позаду, а попереду нас чекає світле та щасливе майбутнє, але потім дізналася то, від чого у мене буквально волосся на голові заворушилося: виявляється, що мій коханий чоловік, на якого я мала такі надії 4 роки тому мене зрадив.

Мені потрібно було знайти в його електронній пошті один лист, і коли я скористалася пошуком, то натрапила на переписку з іншою жінкою. Вони там обмінювалися фотографіями спільного проведення часу і призначали один одному зустрічі, хоча в той час ми вже були одружені, і у нас вже була старша дитина.

Я завжди вважала, що зради прощати не можна, тим більше якщо мова йде не про одноденні романі, а про стосунки з іншою, які тривали у шлюбі і чимало часу. Але тепер, зіткнувшись з цим, я вже не знаю, як вчинити. З одного боку – мені неприємно дивитися на свого чоловіка, не кажучи вже про щось більше. І я не уявляю собі, як можна його пробачити, і забути, що у нього була інша, поки я готувала йому обіди та виховувала його дітей, щодня чекаючи на нього вдома. А з іншого боку – це все було дуже давно, і зараз у нас практично ідеальна сім’я з двома дітьми, які дуже люблять свого тата.

Поки не розповідала чоловікові про те, що знайшла його листування. Однак навряд чи зможу довго тримати це в собі. Боюся при якійсь суперечці я йому проговоритися. Не знаю, як вчинити зараз правильно: постаратися пробачити його заради дітей або піти? Я заміжня доросла жінка, але така розгублена зараз, як ніколи.

Фото ілюстративне – pixabay.