Хочу сьогодні вам розказати, як багато років назад стала свідком дивовижної події. Це був переддень Нового року і я пішла до супермаркету аби закупити продукти на святковий стіл. Людей була тьма, черги простягалася на добру частину торгового залу. Переді мною стояв чоловік, старий уже. Напевно, років зо 85, якщо більше. На ньому був одягнутий уже давній піджак, а зверху з десяток різних медалей. «Ветеран» – подумала я. У руках він тримав лише половинку хліба та невеликий пакет гречки.

Після того, як касир пробила товар, дідусь простягнув 20 грн. Запала німа тиша. Коштів явно не вистачало і працівниця скоса споглядала на старого. Потім почалися перешіптування між людьми. Я почула, як деякі стали звинувачувати дівчину у безсердечності, хтось уже хотів оплатити чоловікові покупку. Однак всі просто стояли та дивилися. Першою зрушила з місця я. Однак, коли підійшла до каси, щоб дати гроші за хліб з гречкою, касир сказала:

– Тут не вистачає…

– Скільки? Донечко, скільки я повинен доплатити? – ледь проказав чоловік.

– Ви не зрозуміли, тут не вистачає солодощів.

Дівчина дістала з-під каси пакет цукерок (можливо, хтось відмовився і працівники не встигли повернути на вітрину) і пробила до решти.

– Це подарунок, акція від магазину: кожен сотий покупець отримує безкоштовну покупку та пакет цукерок.

В те, що було далі, можна було б не повірити, якби я не бачила все власними очима. Люди з черги діставали щось зі своїх кошиків та передавали чоловікові, як додаток до подарунка. Так набрався цілий пакет із продуктами, який вручили старому.

Здається, на якусь мить у дідуся з’явилися сльози в очах…

Джерело