Ми сину віддавали все, що могли. Він був у нас єдиний і все життя наше крутилося навколо нього. Свого часу звозили його майже у всі популярні куточки відпочинку. Він особливо любив їздити в гори і кататися на лижах.

Влітку сім’єю вибирали для відпочинку затишне місце біля моря. А ще син любив різні види спорту. Звісно, чоловік сприяв йому у цих питаннях.

Потім наш Орест вступив до університету. Ми раділи наче діти, що наш син уже студент. І справді, не було на нього чого скаржитися. Ріс розумним і вихованим.

І ось одного дня Орест заявив, що закохався і хоче познайомити нас зі своєю дівчиною. Ми дуже зраділи такій новині і чекали цієї події як чогось особливого. Добре, що син відкритий з намим, не тримає таємниць.

Ось чекаємо його обраницю на обід. Звали її Софією. Спершу вона нам дуже сподобалася. Скромна, усміхнена і вродлива, вона справляла позитивне враження.

Проте несподівано чоловік чомусь спохмурнів і опустив голову. Я догадувалася, що щось трапилося неочікуване для нього, і він виношує план, що робити далі.

Раптом чоловік встав і вказав дівчині, яку буквально двадцять хвилин тому садовили за стіл, на двері. І вона пішла.

Я не могла второпати, що трапилося. Настільки все відбулося несподівано. Орест взагалі був у розпачі.

Врешті чоловік усе пояснив. Він, до речі, працював у карному розшуку. Що буквально тиждень тому ця молода особа була звинувачена в шахрайстві на чималу суму. Саме так вона розвела свого майбутнього нареченого. Коли побачив її за столом, спочатку думав, що обізнався. Але коли пригледівся, то зауважив ту саму родимку біля вуха. Такого збігу не могло бути…

Чоловік закінчив розповідь. Я заплакала. Син впав в істерику. Чого до того ніколи не було. Врешті він сказав. Що все одно Софія буде його. Одягнувся і вийшов з дому.

З того часу минув місяць. Син так і не повернувся додому. Часом дзвонить і коротко повідомляє, що в нього все добре.

 Я тепер запитую себе, чи вчинили ми правильно, що вигнали дівчину з хати. А раптом чоловік все-таки помилився щодо неї?  

Джерело