Я працюю вчителем англійської мови в загальноосвітньому закладі. Окрім того, часто займаюся репетиторством, щоб підготувати дітей до ЗНО та вступу до університету. Інколи доводиться і підтягувати учнів з інших шкіл. Зазвичай, я проводжу заняття з дітьми, які вміють організовувати вдало свій час і при умові якщо у них самих є бажання працювати чи поглиблено знати іноземну мову.

Але коли я тільки почала займатися репетиторством, все було інакше.

Якось до мене зателефонувала жіночка, яка жила у передмісті. Вона попросила мене підтягнути англійську мову з її одинадцятирічним сином. Хлопцеві абсолютно не потрібна була та іноземна мова, він навіть не зрозумів, навіщо йому її вчити. Та цього дуже хотіла його мама.

Мені важко було працювати з цією дитиною. Я змушена була вигадувати різні завдання, щоб хоч якось його зацікавити. Проте інтерес у Олега так і не з’явився. Хлопця цікавили предмети математичного спрямування. Мені не хотілося його муштрувати, тому щоразу доводилося вигадувати щось нове.

Спочатку Олег зі своєю мамою Ларисою їздили до мене. Жінка могла усе заняття сидіти поруч біля нас і спостерігати за тим, як я навчаю її сина. Мені від того було незатишно, я відчувала певний дискомфорт.

Мама Олега вчасно платила за навчання. У мене була помірна ціна як для нашого міста. А потім вона сказала, що їм дуже незручно їздити з передмістя так далеко. Тому  попросила мене займатися у них вдома.

Не знаю чому, але я погодилася.

– Але ж ви розумієте, що це для мене затрати? Якщо ви хочете, щоб я до вас їздила додому, вам необхідно буде оплачувати мені дорогу.

Мама хлопчика з усім начебто погодилася. Я декілька разів приїжджала до них додому і займалася з Олегом. Тим часом жінка була у відрядженні. Вона мені відправила кошти за чотири заняття на картку, бо домовлялися, що оплата буде у кінці тижня. «Добре, що пам’ятає… Значить, відповідальна людина!» – ще подумала тоді я.

З нового року я підняла ціну за репетиторство. Зателефонувала і мамі Олега, щоб повідомити їй про це. Лариса Василівна не заперечувала.

У новому році знову приїхала до Олега. Його мама вже була вдома. Після заняття вона повідомила мені, що оплатила за навчання наперед.

– Ми ж з вами домовлялися, що ви будете оплачувати мені і дорогу, та й ціна підвищилася. – нагадала я.

– Нічого подібного я від вас не чула. – почала кричати вона розгнівано. – Ви знущається наді мною? Мало того, що нічого не навчили мого сина… То Ви ще й обкрадаєте матір-одиначку!

Мені було прикро це чути. Тим паче, що, переборюючи небажання Олега вчитися, я змогла вплинути на те, щоб він таки засвоїв матеріал.

– Так ми з вами домовлялися ще до Нового року! – обурено заявила я.

– Поверніть мені кошти назад, якщо Ви не збираєтесь до нас більше їздити! – почула я таку відповідь.

Ну як так? Жінка навмисно проігнорувала моє прохання чи дійсно того не чула? Вона ж погоджувалася зі мною, коли я говорила про оплату дороги.

Я зібралася і поїхала геть. Гроші повертати не стала, бо заробила їх чесною працею, я витрачала свій час. Тепер я більше не їжджу на заняття до когось. І беру лише тих дітей, які мають бажання вчитися.

Джерело