Мені 3аздрять всі сусіди. «Чому?» – запитаєте ви. А я вам відповім – це все через мою доньку. Кожного місяця до мене приїжджає донька з чоловіком та онукою. Проте вони не тільки в гості та провідати нас, а ще й привозять цілу машину всякої їжі та гостинців. І ще віддають мені гроші, які вони п0зичали минулого разу.

Привозять нам з чоловіком всякого смачного. І не аби якого: це ж фрукти різних видів, і лосось малосолений, і копченостей декілька видів, і тістечка, і м’ясо, і ще багато солодощів. Загалом заповнюють нам холодильник повністю. Довелося придбати ще один невеличкий, бо не завжди влазить все в наш.

Я завжди кажу, щоб не привозили стільки, бо ж знову до кінця місяця без грошей залишаться. Але хто мене послухає? Ще й грошей, крім позичених, дають, мовляв докупите того, чого не вистачить або можливо ще чогось захочеться.

Так, сусіди заздрять, бо не кожні діти так будуть турбуватися про батьків. Проте не знають ці сусіди про те, що кожного місяця, за тиждень до зарплати зятя, діти позичають в нас гроші. Ми вже маємо декілька тисяч відкладених з пенсії, бо знаємо, що позичати треба буде точно.

Мені не шкода, тим більше гроші одразу віддають, продуктів привозять і ще, крім того, дають гроші. Проте мене тривожить те, що за тиждень до зарплати в них буквально немає що їсти. А все чому? Тому що не вміють розпоряджатися правильно грошима в свої то тридцять років. Це стосується саме зятя, бо донька моя в плані грошей набагато серйозніша.

Я не один раз питала в доньки, чому вони так витрачають гроші. А вона каже, що як тільки зять отримує зарплату, то одразу повертається додому з великими пакетами. А потім вони і по ресторанам походять, і в магазинах нового одягу куплять, і ще якихось дрібниць накупують. Це при тому, що вони хотіли відкладати на житло. Але яке там відкладати? Їм би на місяць правильно розприділити гроші.

Скільки б я їм не пояснювала, що треба трохи економніше ставитися до грошей, бо ж так важко жити і неможливо відкладати. Тим більше треба ще так постаратися, бо ж зять мій отримує дуже пристойну суму, а ще плюс гроші, які донька отримує на дитину. Їм трьом вистачало б з головою, і ще б добру таку суму відкладали. Проте ні, вони не можуть розприділити сімейний бюджет правильно.

І я не завжди можу позичати ж. Я завжди на нервах, бо переживаю за дітей і за онуку. Тим більше нам з чоловіком важко завжди бути в очікуванні. Так, гроші ми відкладаємо, проте деколи хочеться просто спокійно десь поїхати відпочити. Все життя працювали, а тут таке. Навіть нехай вони не привозять продукти і не дають гроші. Просто… Розумієте… Хочеться трішечки спокою.

Сваха не може їм позичити, бо жінка старенька, набагато старша за нас з чоловіком. Проте вона частіше сидить з онукою, бо живе ближче. В місті, в сусідньому мікрорайоні, а ми в селі, у власному будинку.

Не знаю, як переконати доньку із зятем не позичати гроші, а навчитися ними правильно розпоряджатися. Тим більше вже давно не діти, треба було б навчитися. Але поки що я не можу відмовити. Бо це ж донька і онука. Як ти їм відмовиш то?

Джерело