У вас можуть бути свої пріоритети, у мене з річковою рибою стосунки не вдалися. Морську люблю до безумства, а річкову просто не виношу. Та й паразитів підчепити боюся теж, якщо чесно. А чоловік ненавидить її з іншої причини: через батька.

Той, великий любитель риболовлі, завалював дружину рибою і влітку, коли можна ловити сітками, і взимку. А дружина не знає, куди це все. То котлети крутить, то юшку варить.

– Відкривай, Іра, до вас тут мама з котлетами прийшла! На той раз ти не хотіла брати, так я їх цього разу за іншим рецептом робила, тобі сподобаються.

Яка молодець!

– Я ж того разу казала, що не люблю жодних. І поза тим… І взагалі ніколи їх не їла і навіть не буду. Навіщо ви мені тягнете їх без кінця?

– Ну, син з’їсть, раз ти така. А мені кудись тепер, я ж для вас намагалася…

І сидить, ображена.

То смажену рибу носить, то сиру. А мені що робити, я навіть стерлядь вашу не їм, не кажучи вже про карася. Чорну ікру бачити не можу. Мені б червону, там я за одну ложку свекруху продам. Але хто б запропонував хоч мойву?

А свекруха свої судочки на стіл наставить і в холодильник пірнає. Спочатку ніби місце для них звільнити, а відразу ж починається:

– Ой, скільки в тебе яблук! Я заберу, куди тобі стільки, зникнуть. І сиру відріжу, тобі навіщо так багато? Ну гаразд, ще сходиш купиш … І ковбаску треба доїдати, я ж з тобою рибою поділилася, вважай, ти ковбаскою віддарилася …

І сміється цим неприємним сміхом штучним, коли розуміє, що бісить. Останнім часом так і взагалі із подружкою преться. Теж лізе в холодильник, ще при ній обговорює, що помити його треба, але молодь нині зайнята в телефонах.

Загалом, я терпіла цю справу місяць, другий… А потім прийшла до неї з подружкою в обід у суботу.

– А ми вирішили до вас заглянути, зустрічайте! Ми з гостинцями!

Я вручила їй ананас, від якого в неї миттєва печія, суші, які вона ненавидить, сира риба ж паразити! І зверху ще поставила здоровенну сітку в 12 кілограмів із рибою. Карасями, що її чоловік відрами тягає:

– А щоб не ловити. Відпочиньте вдома вдвох!

Ми з подружкою сіли на кухні, дочекалися чаю і я полізла в холодильник.

– Ооо, оселедець під шубою! — я одразу в холодильнику влізла в неї виделкою, спробувала і дістала на стіл: — Ну що значить, у гості ввечері з нею йдете? Нічого, приготуєте ще. А цю ми тоді заберемо з собою, де у вас контейнери? Як я рибу морську люблю!

Приголомшена свекруха не ризикнула накричати на мене при подрузі, промовчала. Пила чай, підтримувала світську бесіду, дала з собою солодощів і таки засунула подрузі запас рибних котлет.

З тих пір вона дзвонить, питає, що до чаю купити. Риби річкової у будинку більше не водиться.

Пощастило мені з нею все ж таки. Не кожна змогла б з першого разу вірні висновки зробити.

Джерело