Одружився я втретє, минуло буквально кілька днів. Повернувся я додому з роботи, а дружина говорить:

– Привіт, дорогий, тобі коханочка дзвонила! На домашній телефон! Дуже мило поговорили. – І все це з посмішкою хитрою і голоском вкрадливим.

Я зовсім нічого не розумію, бо інших жінок у мене зроду віку не було – я лінивий і не надто кмітливий для цього – треба ж працювати вдвічі більше, та й запам’ятовувати, кого як звати, дати зайві, події спільні.

Словом, за ідейними принципами за всі три шлюби – жодної пригоди у гречці.

Я уважно вислуховую подальшу розповідь дружини: як та жіночка їй розповідала, що живу я з дружиною тільки тому, що жалію, а люблю саме її, та й інше “правдоподібне марення”. Причому, вже зі смішками дружини.

Цікавлюся у Лариси:

– І чого ти веселишся, раз я такий нехороший?

Лара відповідає:

– Ну, мені все ясно все стало майже з першої секунди, адже вона сказала, що Влад її тільки любить, а ти ж у мене Віталик.

Дістали договір купівлі-продажу квартири, яку місяць тому придбали, а там продавець: такий-то Владислав.

Коротко кажучи, схоже, чоловік вчасно продав квартиру і переїхав.

Ось дружина та коханочка дуже премило і поспілкувалися телефоном.

Живи спокійно, друже Влад, і ні про що не турбуйся!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Джерело