Після 25-ти років шлюбу я нарешті зрозуміла, що жила неправильно і вирішила дещо змінити, але тепер це не подобається моєму чоловікові. Справа в тому, що я завжди намагалася бути ідеальною дружиною та матір’ю.

Тільки за все це я не побачила жодної подяки. Все сприймалося, ніби так воно й має бути. Ось тепер вирішила, що так жити більше не хочу. А чоловік каже, що або я стаю такою, як була, або ми розлучаємося.

Коли я вийшла заміж і у мене з’явилися діти, що сім’я – найголовніше, що є у житті жінки. Ось на вівтар цієї сім’ї я все й поклала. Чоловік у мене завжди був чисто випраний, випрасуваний. Стежила, щоб у його гардеробі завжди були гарні речі, випрасовані шкарпетки та підкрохмалені сорочки. Записувала його до перукаря, носила на ремонт його взуття.

Вранці обов’язково сніданок на всю сім’ю, тобто стати мінімум за годину до того, як встануть всі інші. На обід чоловік приходив додому, тому там мав бути суп, друге та щось до чаю. Увечері вечеря на всю сім’ю. Одне й те саме мої чоловіки могли їсти лише два дні поспіль.

Дітьми повністю займалася я, з перших днів до повноліття. Іноді допомагали бабусі, але допомога була рідкісною і лише у виняткових випадках. А так усі вироби, уроки, гуртки були на мені. Чоловік навіть не був у курсі, у якій школі навчаються наші діти.

Ось уже діти виросли і розлетілися в доросле життя, а я глянула в дзеркало і побачила жінку з погаслим поглядом. Так неприємно стало від усвідомлення, що життя мимо минуло, а що я бачила? Каструлі, праска, пилосос та папірці на нецікавій роботі? І хоч би хтось дякую сказав.

Я навіть не змогла згадати, коли я востаннє нормально їздила у відпустку. У молодості відпочивати не доводилося – то за дітьми стежити, то до батьків чи свекру на город. А потім і грошей не було особливо відпочивати, треба було синів навчати.

От і прийшла я до того, що зараз з чоловіком навіть нема про що поговорити. У нього часу повно було завжди. Він і книжки читав у вільний час, і в музеї з театрами синів водив, доки я вдома наводила чистоту. На роботі різні заходи відвідував. До того ж виглядає він молодший за мене, хоча старший на три роки.

Вирішила я міняти своє життя. Замість вигладжування чоловікових шкарпеток книгу почитати замість прибирання на вихідних сходити в театр. Та й на себе захотілося витратити гроші – стрижка, манікюр, косметичку оновити, гардероб.

Але чоловікові це не сподобалося – я ж почала приділяти менше часу домашньому господарству. Білизна після прання тепер два дні може лежати непрасованою, випічка тепер не кожен день, а у вихідні я не беруся за прибирання, а висипаюся, приводжу себе в порядок і кудись йду.

– Я на сім’ю все життя поклала, жодного слова подяки не почула. Хочу прожити вже для себе, – пояснюю чоловікові.

– А яка подяка тобі потрібна? – здивовано запитав чоловік. – За що? Що виконувала свої обов’язки?

У нас, виявляється, багато чого нагромадилося одне одному сказати. Відносини ми з’ясовували години зо три, а наприкінці чоловік заявив, що або все повертається на круги своя, або він зі мною розлучиться.

Але я втомилася бути зручною, хочеться і для себе пожити. Дуже шкода, що чоловік цього не розуміє.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело