Кажуть, що коли маємо не цінуємо, лиш коли втратимо, розуміємо на скільки важливим для нас це було. Так і я, одного разу, втратив те, що б могло змінити моє життя.

Я довго не вірив в кохання. Колись моя мама пішла з сім’ї до начальника і від тоді мені здавалось, що всі жінки одинакові. Вони лиш шукають наживи і більший гаманець. Тому мої стосунки були тільки короткотривалими. Згодом, коли я подорослішав очолив одну з престижних фірм.

До нас у відділ продажів влаштувалась Олександра. Ця жінка була професіоналом у своєму руслі. Невдовзі, вона теж стала там керівницею. Тоді у нас зав’язався роман. Все було наче у фільмах. Ми любили одне одного і думали, що можливо згодом поберемося. Та цьому не судилось стати.

Одного дня кохана прийшла зі світкою, що вагітна. Вона сяяла від щастя, а я не знав як діяти. За порадою пішов до близького друга Євгена. Він добре розбирався в жінках, знав чого вони хочуть. Проте, його порада змінила мій настрій. Євген сказав, що швидше за все вона бреше, бо їй потрібна ще вища посада ніж у неї зараз. В цю хвилину, я згадав про гіркий досвід свого батька. Напевне, це наша доля зустрічати меркантильних жінок.

Наступного дня на зустрічі з Олександрою мені спало на думку змусити її показати докази вагітності. Вона запевняла, що тест позитивний, а для УЗД ще малий термін. Я вирішив, що це дійсно обман і розійшовся з нею назавжди.

Мені було важко пережити наше розставання. Всі емоції топив в алкоголі. Згодом фірма втратила минулий престиж і функціонувала з останніх сил, поки не збанкротувала.

Недавно на вулиці я зустрів Олександру, яка відводила сина в школу. Я спитав, чи він мій. Проте, виявилось, що нашої дитини вона позбулась ще тоді та згодом вийшла заміж за мого старого друга – Євгена.

Так через друга я втратив своє щастя.

Джерело