У 10 класі взимку батьки запропонували записати мене до автошколи, я погодилася і почала ходити на заняття. У мене мало бути 10 занять по 3 години щонеділі.

Досить-таки швидко я пошкодувала, що вирішила піти, тому що вчилася шестиденку + вранці в неділю о 9:00 автошкола, до того ж справа була взимку, і в приміщенні (в автошколі) було дуже холодно, волого, вогко, всі сиділи в верхній зимовий одяг.

Звичайно, всі 3 години занять я клювала носом, зовсім не могла сконцентруватися, хоча вчитель був хороший. До того ж 3 із 10 занять я пропустила, бо писала олімпіади.

Після проходження теорії я зрозуміла, що нічого не засвоїла. Далі була практика, її ми відклали до літа.

Я відкаталася 10 занять з інструктором (хоч і інструктор був такий собі, дуже мовчазний, неохоче відповідав на запитання) та зрозуміла, що не зможу скласти навіть внутрішній іспит.

Я вчу теорію, але все одно роблю купу помилок, багато чого не розумію, і обсяг, який я мушу вивчити лякає. На практиці теж постійно плутаюсь у знаках і боюся їздити не об’їждженими маршрутами.

Я втомилася від батьків, вони щодня тиснуть мені на мозок, що я нічого не здала, а вони витратили гроші.

Це просто нестерпно, вони кажуть, що я сама захотіла здати на права і нічого не довела до кінця, все літо промаялася і не підготувалася, а вони через мене спустили гроші на вітер.

Але я не можу скласти внутрішній іспит, я зовсім не готова, я не розумію занадто багатьох питань у білетах, адже я багато пропустила в теорії, природно про практику і мови бути ніякої не може.

Але їхні постійні, щоденні докори доводять мене до сліз, я відчуваю себе винною, що не зможу отримати диплом від автошколи.

Батькам я говорила, що потім, через кілька років, коли точно буду готовою, сама оплачу автошколу і здаватиму, але вони все одно щодня тиснуть, що я повинна здавати зараз адже вони витратили гроші.