В неділю свекруха повернулася з церкви з якоюсь газетою в руках, і стала тикати мені пальцем на оголошення про оренду квартири в районі. В очах сусідів вона просто свята жінка, та що казати, навіть рідний син не вірить тому, що я йому розказую. – Ти що? Мама не така!

Я потрапила у непросту ситуацію.

Коли я вийшла заміж, ми з чоловіком стали жити у його мами. Але разом прожити довго ми не змогли. Свекруха постійно знаходила і давала мені адреси орендованих квартир. Марія Іванівна явно натякала на те, що нам час з’їжджати. Але коли я сказала про це моєму чоловіку, то він на мене дуже сильно образився.

– Що ти таке вигадуєш? Мама дуже хоче, щоб ми жили із нею!

Переконати Бориса було просто неможливо. Зрештою ми з ним посперечалися. А потім ми влаштували “бурю” і з його мамою, і поїхали жити на орендовану квартиру.

Через пів року я зрозуміла, що чекаю дитину. Народжувати дитину я поїхала до своїх батьків. Свекруха взагалі не хотіла, щоб у нас із Борисом була дитина. А батьки запрошували мого чоловіка жити до мого рідного міста. Але мій чоловік відмовився.

За два роки ми з Борисом змогли купити собі окрему квартиру.

Відносини з Марією Іванівною у мене так і не налагодилися. Вона взагалі до нас не приходила. Вона й онуку свою навіть жодного разу не бачила. Її єдиною дитиною був лише її син.

А потім у житті свекрухи настали важкі часи. З чоловіком вона розлучилася, і він у неї квартиру відібрав. А з роботи свекруху звільнили.

Загалом, звичайно, Борис не міг покинути свою маму і він вирішив, що вона житиме у нас. Але я категорично проти цього!

Марія Іванівна прожила ціле життя, але так і нічого не заробила. Чому вона не боролася за свою квартиру зі своїм чоловіком?

А тепер вона хоче прийти до нас! А я не хочу жити разом зі своєю свекрухою!

Я хочу жити тільки зі своєю дитиною та чоловіком.

Гроші на квартиру, в якій ми зараз живемо, дали мої батьки. Ми додали з чоловіком лише невелику частину. Квартиру ми оформили навпіл: на мене та на чоловіка. Чому я тепер мушу дивитися на свою свекруху у себе вдома?

Я розумію, що мій чоловік не може покинути свою маму. Але ж моя свекруха нічого доброго для свого сина не зробила. Вона навіть не дала йому нормальної освіти і ніяк не допомагала нам фінансово. Зате вона їздила кілька разів на рік відпочивати. Вона думала лише про себе.

Вона любила гарно жити і зовсім не думала, що колись стане старою. А тепер вона згадала, що в неї є син!

Я категорично проти того, щоб свекруха жила з нами. Я навіть бачити її не хочу. А Борис сказав, що утримуватиме тепер свою маму.

– Борисе, а хто ж тоді забезпечуватиме нашу дитину і мене? – Запитала я у свого чоловіка.

Моїй свекрусі лише 53 роки. Вона вже досить доросла жінка.

Я не хочу, щоб мій чоловік витрачав свою зарплату на свою маму! Вона нам ніколи не допомагала! Чому ми зараз маємо допомагати їй?

Якщо вона приїде до нас жити, вона просто зіпсує мені все життя.

Що ж мені робити, щоби цього не допустити?

Фото ілюстративне

Джерело