Моїй подрузі Ларисі 35 років. Ми з нею разом працюємо. Вона одружена, синові чотири роки. Лариса родом із глибинки, ​​закінчила там школу із золотою медаллю, приїхала вчитися в столицю.

Дівчина вона розумна, отримала червоний диплом, потім захистила дисертацію та залишилася працювати в одному з відділів нашого інституту. Все у неї має бути зроблено ідеально, до ночі сидітиме, пихкатиме, головне щоб вийшло на відмінно.

Лариса дуже хотіла мати свою квартиру. У неї був хлопець, справа до весілля йшла, але Лариса заявила нареченому, що заміж піде лише за умови, якщо все записують на неї.

Закоханий наречений легко погодився. Взяли однокімнатну квартиру, зробили ремонт, зіграли весілля, народила Лариса сина. А за рік вона захотіла виходити на роботу, тому що «не для того вона стільки років вчилася», щоб удома сидіти і кашу варити».

Чоловік умовив Ларису досидіти до 2-х років дитину, а там садок дадуть. Але щось пішло не так, садок не дали, а на роботі вона вже повідомила, що виходить. Чоловік запропонував покликати його маму, яка жила в селі.

Свекруха приїжджає у понеділок і їде у п’ятницю ввечері, а іноді й у суботу вранці, якщо Лариса на роботі засиджується. Спить на дивані на кухні. І ось уже два роки я слухаю історії про недобру свекруху.

– Ні ну ти уявляєш, – каже Лариса, – я додому о 9-й годині вечора приходжу, а поїсти нічого! І сидять обоє, і чоловік, і свекруха, мене чекають, вечерю я, виявляється, мушу приготувати. А чим цілий день займається мама чоловіка?

– За дитиною дивиться, – кажу, – відповідальність на бабусі, боїться, що щось зробить не так, не догледить.

Лариса округлила очі на моє припущення:

– По-перше, є 2-3 години, коли він спить. По-друге посадила дитину гратися і пішла картоплю начистила. Іграшки змінила і пішла смажити поставила.

З її логікою не посперечаєшся. Кликала свекруху за дитиною дивитися, а виявляється, що й домашнім господарством вона має займатись?

Наступного разу Лариса знову на свекруху скаржиться, що та їй забороняє побутовою хімією користуватися.

– Я про дитину думаю, щоб все стерильно було, – виправдовується Лариса. – А вона ще куртку одягла, двері зачинила за собою і годину на лаві біля будинку сиділа. Чоловікові довелося за нею спускатись, умовляти повернутися.

Я запропонувала Ларисі купити інший засіб: він і без запаху, миє та дезінфікує. Ну справді у людини непереносимість навіть на цей запах. Колега моєї поради прислухалася, але обурень тільки додалося.

Літо Лариса провела з дитиною у себе вдома. У вересні садок почався. Класика жанру: дитина день ходить, а два тижні вдома. Знову викликали свекруху на допомогу, ще й винною її зробили.

– Це ж вона кутала його весь минулий рік, а вдома у колготки вбирала, вікна не відчиняла – все їй холодно було. Не загартувала, нехай тепер сидить з ним!

Так як Лариса у нас відмінниця, то й син її – відмінник із перших днів. Він розумніший за всіх своїх ровесників Він уже і читатиме скоро і множитиме в умі, а вони там пірамідки тільки збирають.

Ні, заслуги свекрухи в цьому Лариса вперто не визнає.

– Я сама сина розвивала, навчальні програми йому ставила у вихідні.

Днями Лариса забігла до мене в кабінет поскаржитися, знову свекруха щось наробила.

– Увечері прийшла, а вона його читати вчить, але не по методиці. Я їй сто разів казала: не треба лізти до цього. А вона мені на це знаєш, що сказала?

– Вчи як вважаєш за потрібне, а я поїхала додому.

– У сенсі додому? — не зрозуміла Лариса. — А хто внука з садка забиратиме?

– Мама з татом забирати повинні. Можеш навіть свою маму запросити, – спокійно відповіла свекруха, зібрала свої речі і в той же день поїхала.

– А У мене мама між іншим працює. Я вже пробувала її кликати до нас, вона сказала: тільки за умови знятої поряд квартири. Не хоче жити разом з нами, а це ж якісь витрати!

Лариса пішла, а я нарешті порадувалася за свекруху, жінку, яка й допомагала не так, і робила не те. Нарешті вона буде вільна від претензій невістки.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело