Я прекрасно розуміла, що задумала майбутня невістка, тому напередодні того дня, коли вони мали подавати заяву до РАЦСу, покликала Дмитра на розмову тет-а-тет. Благо він мене послухав. – Моя мама мені розказала про їх з батьком подарунок на наше весілля. Тепер ваша черга нас ощасливлювати, – сказала Надя, завертаючи очима. Весілля так і не відбулося.

Мене звуть Ніна Матвіївна. Я все своє життя працювала з різними людьми і чудово знаю, що дуже часто людина говорить одне, а чинить зовсім по-іншому.

Мені одразу дуже не сподобалася нова дівчина мого сина. Надія – дуже гарна, розважлива і розмовляла завжди дуже спокійно. Але іноді вона говорила дуже дивні речі і тоді я думала: “Як їй взагалі таке могло спасти на думку?”

Маю гарну двокімнатну квартиру. А від своєї тітки я ще отримала у спадок дуже давно невелику однокімнатну квартиру у хорошому районі. Я могла б здавати цю квартиру і отримувати за неї хороші гроші, але я здала цю квартиру своїм дальнім родичам з маленькою дитиною за символічну плату. Це дуже не подобалося Наді. Ось вона мені й почала говорити:

– Ніно Матвіївно, ви б інших квартирантів знайшли. Адже ви можете свою квартиру добре здавати і могли б на цьому добре заробляти!

Мені це дуже не сподобалося. Чому Надя суне носа туди, куди її ніхто не просить?!

– Надійко, мені просто треба бути впевненою в тому, що у квартирі буде лад. Для мене це набагато важливіше! Тож ти з цього приводу не хвилюйся! – відповіла я їй.

А за кілька місяців Дмитро мені почав постійно натякати на те, що він хоче жити з Надією. Але жити зі мною, ні з батьками Наді, вони не хочуть.

– Розумієш, мамо, ми ж не зможемо наскладати на своє житло, якщо орендуватимемо квартиру!

– Ми б грошей назбирали для того, щоб купити квартиру більше, коли вашу продамо! – Якось сказала мені Надя.

Я й так збиралася цю квартиру віддати своєму синові. Але я була твердо впевнена, що Надя – не пара моєму синові.

Я попросила далеких родичів звільнити мою квартиру та дозволила в’їхати до квартири Наді та своєму синові Дмитру.

Все було добре. Але одного разу я приїхала до них у гості та була просто в подиві! Квартира була в ще в тому стані: у раковині було повно немитого посуду, підлога була дуже брудна. Скрізь валялося сміття.

Дмитро мені зізнався у тому, що Надя взагалі не займається господарством. Виявляється, вона постійно гуляє із подружками, відвідує салони краси та кафе. Всі гроші вона витрачає на себе і не відкладає на покупку нової квартири жодної копійки.

– Надя каже, що квартира вже є і тому можна жити спокійно, насолоджуватися життям, допоки ми не маємо дітей. Але вона все частіше почала говорити про весілля! – сказав мені мій син.

Я вирішила не втручатися в особисте життя свого сина, але дала йому одну пораду:

– Синку, а давай ти поки що не одружився з Надійкою, я оформлю цю квартиру на тебе. А потім ти вже вирішуватимеш, як тобі жити далі!

Мій син погодився на це, і незабаром ми оформили всі потрібні документи.

І ось через два тижні після цього Надя та Дмитро прийшли до мене в гості.

Надя сказала:

– Ми ось із Дмитром вирішили одружитися! Моя мати нам подарує на весілля пральну машинку. Бо у вас у квартирі вже стара машинка. Ну, а ви нам подарунок самі знаєте, який зробите! Квартиру перепишіть на нас, як тільки ми одружимось!

– Добре! Але ж я вже все оформила на Дмитра! А ви просто збирайте гроші на те, щоб купити побільше квартиру. А поки що поживете у цій квартирі.

– Як це ви оформили квартиру на Дмитра? А чому ви мені нічого не сказали? Адже цей подарунок мав для нас двох!

Надя на мене дуже образилася. Вона зібралася і пішла.

А за тиждень прийшов до мене син і сказав:

– Дякую тобі велике, мамо! Ти в мене така розумна та мудра. Надя цілий тиждень бурчала на тебе. Говорила, яка ти погана і що ти обманула її з квартирою. Вона хотіла, щоб ти подарувала нам квартиру вже після весілля: щоб ми були обома власниками цієї квартири. А тепер Надя почала вимагати, щоб я подарував їй частку у квартирі, якщо ти цього не зробила. Але я відмовився.

Надя на мене дуже образилася, зібрала свої речі і пішла. Вона сказала, що ми дуже жадібні. Нехай ми з тобою і жадібні, зате залишилися з квартирою! Виходить, що Наді від мене потрібна була лише квартира! А я цього не знав! Дякую, мамо, що розплющила мені очі і показала справжню Надю! – засміявся мій син.

Більше Дмитро та Надя не зустрічалися. Син мені дуже вдячний, що я допомогла йому не втратити його ж квартиру.

Фото ілюстративне

Джерело