Моєму єдиному сину Денису виповнилося 22 роки. Ще на початку осені він зробив своїй дівчині пропозицію, про що нам відразу сповістив. Сина ми підтримали, зрозуміли, що треба готуватися до весілля. Його обраницею стала дівчина, з якою вони разом вчилися в університеті.

На вік ми не зважали, бо самі в свій час одружилися відразу після закінчення інституту. Син народився, ми разом його ростили, разом працювали, разом всього досягали.

Було питання, чи робити велике торжество, адже зараз час трохи складний у всіх відношеннях. Але порадившись, ми з чоловіком вирішили, що будемо організовувати справжнє весілля з усіма його атрибутами, адже син у нас один, хотілося, щоб цей день запам’ятався нам усім.

Як годиться, зібралися ми з чоловіком до батьків Христини, нашої майбутньої невістки, в гості. Вона з мамою жили в селі, недалеко від нашого міста. Про свій приїзд, ми, звичайно, попередили майбутню сваху.

Я спекла свій фірмовий торт, чоловік купив квіти і ми вирушили на знайомство з майбутньою, так би мовити, родиною. Виявилося, що сваха живе сама. Будинок, хоча і старий, був дуже охайний і чистий. Оксана, мама нареченої сина, запросила нас до столу.

Частування було і справді смачним, видно було, що вона готувалася. Ми посиділи добре, Оксана виявилася чудовою жінкою, але про весілля ми так нічого і не домовилися. Причина була проста – сваха ніяковіла, а потім зізналася, що у неї немає грошей на весілля.

І син, і його наречена дуже засмутилися, зрозуміло, що вони хотіли свята з білою сукнею, гостями і привітаннями. Але від весілля ми не збиралися відмовлятися. Ми пообіцяли синові, що зробимо його за свої гроші, а далі буде видно, життя покаже. Свасі сказали, що нехай вона запрошує певну кількість важливих гостей з своє сторони. Люди ж з пустими руками не прийдуть. А те, що вони принесуть в конвертах, і піде на оплату їх столів в ресторані.

І хоч Оксана довго вагалася, чи приймати нашу пропозицію, все ж ми вмовили її підтримати дітей. А на початку тижня, практично перед весіллям, в наші двері подзвонили. Прийшла сваха. Ми були вельми здивовані її візитом, запросили на чай. Оксана довго не знала, як почати, а потім витягнула з сумки гроші.

Виявляється, їй було настільки незручно від нашої пропозиції, що вона пішла в банк і взяла цю суму в кредит. Ми просили її віддати гроші банку, бо не хотіли, щоб вона втягувалася у кредити, адже коли були у неї вдома, бачили, як просто і невибагливо вони з дочкою живуть. Але сваха і чути нічого не хотіла, мовляв, рішення вона уже прийняла.

Весілля ми відгуляли на славу. Діти були дуже задоволені. На самому весіллі сваха ще раз здивувала нас, ми з чоловіком побачили, що вона не лише розумна, але і красива жінка. Оксані було лише 45, вона давно розлучена, доньку виховувала сама. А на весіллі ми її просто не впізнали, вона розцвіла – зачіска, макіяж, сукня зробили свою справу.

Це побачили не лише ми, але і всі гості, серед яких був і молодший брат чоловіка Андрій. Йому 46, він розлучений, вже 10 років живе і працює в Австрії. А цього разу приїхав спеціально на весілля до свого племінника. Весь вечір Андрій дивився на Оксану, а після весілля всіх здивував, сказав, що затримається тут ще трохи, бо має справи. І я здогадувалася, про що мова.

У Андрія з Оксаною все склалося добре, вони одружилися і через кілька місяців брат забрав свою дружину з собою в Австрію. Так моя сваха стала ще й моєю родичкою. Вона  дуже хороша людина і заслуговує на щастя.

Молодята живуть біля нас, збирають на своє житло. Ми з свахою чим зможемо, тим їй допоможемо.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело