Я дав собі слово, що поки дочка не виросте і не вийде заміж, жодна жінка не буде господарювати в нашому домі, хоча й мама наполягала на протилежному. – Орисі потрібна материнська любов! – І ось настав день, коли я привів Софію на знайомство. Людина вона чудова, тільки мала один недостаток, про який я не відразу дізнався.

Орися росла без матері. Її батько був дуже відповідальним і не кинув однорічну дівчинку. І скільки Орися себе пам’ятала, він завжди був поруч.

Маму вона майже не знала, а фотографії її тато порвав в пориві гніву. Орися намагалася розпитати його про причини розлучення, але батько завжди відходив від розмови, як міг.

Поки Орися росла, жінок в будинку ніколи не було. Звичайно крім бабусі і спритних сусідок, яким дуже подобався холостий чоловік.

У Петра були романи, але всі вони відбувалися на стороні, на території жінок. Йому бабуся радила, одружуйся синку, хоч у Орисі мама буде. Але батько весь час жартував, ось вийде дочка заміж, відразу одружуся.

Петро і справді одружився. На колезі з роботи. Софія була жінкою приємною, але сильно ревнивою. Вона ревнувала до всіх. І до продавчині в магазині і до медсестри в лікарні. Як Орисі здавалося, навіть до неї.

І ось через пів року, батько несподівано приїхав до Орисі додому. Зазвичай попереджав про приїзд по телефону, а тут раптово. На наполегливий дзвінок у двері, Орися злякано відкрила. На порозі стояв розгублений батько, а за спиною у нього тихенько тулилася незнайома жінка.

– Ось, знайомся, доню, це твоя мама, – ніяково підштовхнув він до неї жінку.

– Донечко!

Орися кинулась від неї.

– Тату, скажи що ти пожартував?

Батько понурився.

– Ні, люба, це правда мама твоя, Катерина.

Жінка все намагалася обняти Орисю.

– Ну, дочко, вибач мене.

І тут в незачинені двері увірвалася Софія.

– Так ось ти куди своїх “красунь” водиш? До дочки? І як я раніше не догадалась, – гукала вона.

– Ти хто така? Відстань від мого чоловіка – накинулася вона на Катерину. Та відганялася, як могла. Скінчилося тим, що Орися вигнала усіх зі своєї домівки.

– Ти як до батькової дружини відносишся? – наїхала Софія. Орися тихим голосом сказала.

– Це моя матінка блудна, Катерина.

– А це, “мамо”, нова дружина мого батька – Софія.

Жінки з подивом глянули одна на одну.

А тут ще й батько підлив масла у вогонь. Боязко дивлячись на Софію, сказав – Я це, з Катериною не розлучений. Думав якщо не дає про себе знати, значить… – Жінки хором запитали – Значить що? – Він тихо відповів – Що, що? Немає вже на світі білому.

Орися нарешті взяла себе в руки.

– А ну, гості дорогі, вимітайтеся з подвір’я. Відносини з’ясовуйте у іншому місці, – повернулася до матері – Ти мене кинула і я не хочу тебе знати. І прощення не треба просити. Тебе для мене немає.

Коли батько з дружинами пішов, Орися тихо поплакала, а потім витерши сльози пішла готувати вечерю для чоловіка. А коли той прийшов, уже з гумором розповіла про дивну історію.

– А якщо вона знову прийде? – запитав чоловік.

Орися подумала і впевнено відповіла – Все одно не пробачу. – Але веселіше.

Фото ілюстративне

Джерело