Віро, хто як не я, тобі очі відкриє. Пам’ятаєш, я розказувала, що заходила днями до Ірини. Так ось, вона мені двері відчинила тільки на сантиметрів десять, але я таки зуміла розгледіти найнеобхідніше. Пам’ятаєш червону кофту, яку твій Дмитро в Японії купив, коли по роботі туди їздив. В такій самій чоловік повз двері пройшов. – В мене від слів Уляни підкосилися ноги.

Зі своїми двома подругами – Уляною та Іриною я дружила з самого дитинства. Ми росли разом, потім навчалися в школі. Так, розлучалися на час навчання, але потім усі разом зустрілися у рідному місті і все також продовжували дружити. З роками я та Ірина вийшли заміж, ну а Уляна так і залишилася у дівках у свої 35 років.

Вражаюче, що робить самотність із жінками. Уляна за цей час стала дуже злою і завидною, хоча ніби в дитинстві ніколи такою не була. І ніхто їй не винен, що в неї немає пари. Це вона сама постійно перебирала чоловіками – у того ніс кривий, у того ноги, а інший мало заробляє. Справа в тому, що саме жінка створює свого чоловіка.

Могла б Уляна вибрати собі нормального хлопця і створити з нього успішного. Але ні, вона завжди хотіла лише готового. В результаті вона мало не щодня дзвонить мені на телефону і розповідає всякі плітки, у кого що сталося, і як сталося. Я не раз намагалася припинити такі розмови, але все без толку, та й подругу втрачати не хотілося, мені її шкода, як жінку.

Два дні тому Уляна зателефонувала мені. Щось розповідала про сусідку, яка живе поверхом вище за мене, а потім різко змінила тему і почала розповідати про Ірину, нашу третю подругу.

– Віро, а ти знаєш новину? Ірину чоловікові покинув, на розлучення подав. Вона поїхала до своєї мами на дачу жити. Люди різне кажуть, чому так сталося, та й я погоджуюся з ними. Знаєш, мені незручно це говорити тобі, але якщо не я розповім тобі, то хто тоді? Та й ти сама зрозумієш, що я права і люди. Адже те, що не бачить дружина, добре видно збоку.

На цій ноті у мене щось сильно затремтіло. На що вона натякає, до чого тут я. – Словом, Віро, я не раз була ж у вас у гостях і бачила, як твій Дмитро на Ірину дивиться, і як вона йому підморгує.

Та й пам’ятаєш, Дмитра якось уночі вдома не було? Я на ранок прийшла до Ірини, її чоловік поїхав у відрядження, вона мене в квартиру не пустила, почала щось вигадувати, а через зазор у дверях я побачила червону кофту Дмитра твого. Загалом вони коханці. І люди так кажуть, що не раз бачили Дмитра та Ірину разом. Тому й чоловік її покинув, дізнався про все.

Ну, ти тримайся, звичайно, але я давно тобі казала, що Дмитра твого треба вигнати, як пса. Щось не те з ним. -Продовжувала Уляна, а в мене потемніло в очах. Я сильно злилася на неї, але в той же час розуміла, що вона права. Я бачила, як Дмитро дивиться на Ірину, як кожен раз намагається доторкнутися до неї. Але я не хотіла вірити в це.

Найгірше те, що я ношу його другу дитинку… Що буде далі, одному Богу відомо!

Фото ілюстративне

Джерело