Ми з чоловіком одружені чотири роки, раніше кілька років зустрічалися. Чоловік у мене чудова людина. Він молодший за мене, але дуже мене любить, як і я його. Загалом, у нас із ним є спільний проєкт, де ми беремо участь і є наш спільний знайомий, який виконує деяку роботу. До речі, цей чоловік, теж молодший за мене, і він навіть молодший за мого чоловіка.

Якийсь час тому, мій чоловік поїхав по роботі у відрядження на два тижні. І звичайно, питання щодо проєкту лягли на мене повністю. Я часто телефонувала знайомому по роботі, ми списувалися, спілкувалися по скайпу, ходили на ділові зустрічі.

І ось я помітила, як він почав звертати на мене уваги, при тому, що добре знає мого чоловіка. Він почав потроху до мене клеїтись ще на наших зустрічах утрьох (я, чоловік і він). Але дуже акуратно, тому що чоловік у мене неймовірно ревнивий і явно не стерпів би.

Так ось, на наших ділових зустрічах вдвох він реально почав зі мною загравати. Звичайно, я все зводила на жарти, посміхалася, але не приймала його загравань. Зображала з себе дурну, яка не розуміє, що відбувається. Але одного вечора, коли ми робили роботу, ми проговорили з ним всю ніч.

Почалося з питань роботи, а потім ми взагалі перейшли на інші теми, такі, як його дитинство, музика, тварини (ми обидва, як виявилося, обожнюємо собак). Усі розмови затяглися на всю ніч. І я почала помічати, що наступного дня, я якось часто вже згадую про нього, іноді навіть частіше, ніж про те, як там мій коханий чоловік.

Я була на якомусь емоційному підйомі, що пішла з ним через кілька днів на каву, на кшталт обговорити справи. Але ми обидва розуміли, що це скоріше просто зустріч двох, аніж зустріч по роботі.

Ми засиділися до 11 години, і тут він каже: «Поїхали до мене». Я дуже хотіла відповісти так. Навіть не знаю, яке тваринне бажання зіграло в мені, але в мене просто коліна підкошувалися, від того, як я хотіла до нього поїхати. Я нічого не відповіла в кафе і пішла в туалет. Я спеціально туди пішла, щоб дати собі хвилину протверезитися.

За ці пару хвилин у туалеті, я сама себе переконала, що треба відмовитись, тому що насправді дуже люблю свого чоловіка і дорожу нашими стосунками, а цей випадок, ніби мене просто підмінили. Я вийшла і сказала, що йду додому, і мене проводжати не треба. Після цього ми кілька днів із ним взагалі не спілкувалися.

Ці кілька днів після зустрічі я місця собі не знаходила. Одна частина мене дуже хотіла піти, і віддатися почуттям, у той час, як душа моя мучилася від страждань, бо я справді люблю свого чоловіка. І інтимні стосунки з моїм чоловіком мене влаштовують. У нас у цьому плані, на щастя, все гаразд.

Я не знаю, який біс мене поплутав, і я була просто на мить від зради. Для мене зрада це взагалі огидне, я за чисті стосунки. Але тут, перший раз у житті, коли я зіткнулася з таким просто неймовірним бажанням, коли зносить дах.

Після цього ми з ним спілкувалися лише сухо по роботі. Приїхав мій чоловік, я була щаслива просто до сліз, що він удома. Пів року ми зі знайомим спілкувалися виключно у справі. Зараз знову щільна робота з ним, і знову днями мій чоловік їде у відрядження на два тижні.

Мені доведеться побачитися з цим чоловіком у справах, і я переживаю як поводитися з ним. Бути з ним холодною і чисто спілкуватися у справі, чи бути більш дружньо налаштованою? Швидше за все, вже такого помутніння не буде, як уперше, але мене турбує, як уникнути таких сплесків бажань у майбутньому.

Скажу відразу, що мені не 18 років. Маю вищу освіту. Працюю в навколодержавні структурі. Заробляю дуже непогано. Настільки непогано, що без іпотеки змогла купити собі трикімнатну квартиру. Не в центрі,

Чотири місяці тому я зустріла людину, яка здатна замінити мені всіх. Напевно, це і є кохання. З ним я почуваюся в безпеці і як я розумію у нього такі самі

Ніколи не скаржтеся на чоловіка ні його матері, ні своїй. Ми з чоловіком в шлюбі вже понад 15 років. Є дочка у нас – майже підліток. За ці роки було всяке: