Майже п’ять років я працюю в ювелірному салоні консультантом. Живу в невеликому СМТ, тому тут, якщо й покупці з’являються, то за них йде велика боротьба. А продавців тут п’ятеро, і всі хочуть заробити.

Якось подружка мами вирішила подарувати своїй доньці каблучку на день народження. Матір порекомендувала їй звернутись до мене в магазин. І тут я вирішила трохи схитрувати.

Зазвичай покупців ми оцінюємо по їхньому зовнішньому вигляду. Якщо заходить молода жінка, або чоловік, в дорогому одязі, то одразу зрозуміло, що на покупку вони налаштовані доволі серйозно. Тому я попросила тітку, аби вона одяглася в найскромніший одяг в її гардеробі й поводилася досить скромно. Зазвичай такі жіночки приходять, аби “просто подивитись”. Також мала до неї ще одне прохання — удати, що ми не знайомі.

Як тільки вона зайшла до нас в магазин, то одразу ж почала пропонувати їй каблучки різних дизайнів. Колеги не розуміли, чому я взагалі витрачаю свій час на такого покупця, та коли мені вдалося продати майже найдорожче колечко з нової колекції, то всі були шоковані.

Тепер консультантки ледь не б’ються за схожих жіночок, в той час, коли я продаю прикраси справжнім клієнтам. Потрібно просто мати хитрість.

Джерело