Чого стоїш, Соломіє. Пакуй свої речі, і щоб духу твого в моєму домі не було, – сказала свекруха. Я глянула на Віталіка з надією, що він все пояснить, але цього не сталося. Чоловік без слів став закидати мій одяг у клітчасті сумки, які принесла його мати. Як виявилось, я була частиною їх “плану”
Чого стоїш, Соломіє. Пакуй свої речі, і щоб духу твого в моєму домі не було, – сказала свекруха. Я глянула на Віталіка з надією, що він все пояснить, але цього не сталося. Чоловік без слів став закидати мій одяг у клітчасті сумки, які принесла його мати. Як виявилось, я була частиною їх “плану”
Я навіть уявити не могла, що можу опинитися в такій ситуації. Я не уявляла, як чоловік зі своєю мамою могли зі мною так вчинити? Коли ви прочитаєте мою історію, вона вам може здатися вигаданою, але від першого до останнього слова все це чиста правда.
Я познайомилася з Віталіком два роки тому. Ми закохалася без пам’яті один в одного практично з першого побачення. Можна було подумати, що ми споріднені душі, тому що він знав усе, про що я думаю і який у мене настрій навіть по одному моєму погляду. Мені важко давалися трудові будні, тому що я мріяла тільки про те, щоб якнайшвидше побачитися зі своїм коханим.
Мати Віталіка мені здавалася найкращою жінкою у всьому світі, вона поводилась зі мною так, наче я була її рідною донькою. Свекруха засипала мене подарунками, а також оточила увагою та турботою, мені здавалося, що вона радіє, що її син зустрів мене.
Наш запаморочливий роман швидко закінчився урочистим одруженням. Ми з Віталіком жили у свекрухи. Моя свекруха завжди була ідеалом ввічливості та чарівності. Ми все робили разом із мамою чоловіка: купували автомобіль, вибирали шпалери та штори на кухню. Ця жінка стала для мене ближче, ніж моя мати.
За будь-якої суперечки свекруха завжди була на моєму боці:
– Сину, ти не повинен кривдити дружину, бо якщо вона надумає від нас втекти, то я не зможу тобі цього пробачити.
У такій ідилії ми прожили рік, а потім я почала замислюватися про народження спадкоємця. Я вирішила поговорити про це із чоловіком. Він довго мовчав, а потім видав:
– Кохана, мені треба почути думку мами.
Свекруха ніби чекала на ці слова, вона зайшла до нас в кімнату і почала плескати в долоні зі словами:
– Любий, тепер я точно знаю, що в тебе все вийде! Ти в мене молодець!
Я не могла зрозуміти, що зараз відбувається.
– Соломіє, ми вам вдячні за допомогу, але ви можете бути вільною. – відповіла мені свекруха.
– Поясніть, будь ласка, що означає бути вільною?, – здивувалася я.
Мама чоловіка присіла на край ліжка і відповіла мені:
– Розумієш, Соломіє! У мене на прикметі є для Віталіка чудова партія. Ця дівчина дуже ніжна та чутлива. Після того, як вона вийде за Віталіка заміж, перед нами завдяки зв’язкам її батька відкриються дивовижні можливості. Але я сумнівалася в тому, чи вдасться синові стати ідеальним чоловіком, а тому вирішили потренуватися.
Я підказувала, синові як треба поводитися з жінкою, як прив’язати її до себе, і в нього все вийшло. Я надто довго усміхалася тобі, а тому покинь мій будинок, якнайшвидше.
Я слухала цю жінку і не вірила своїм вухам. Все, що відбувалося в цей момент у цій кімнаті, здавалося мені поганим сном. Тепер ці люди мені навіть на людей не були схожі. Я навіть трохи ущипнула себе, щоб бути впевненою в тому, що я не сплю. Несподівано для себе я поцікавилася у свекрухи, що вона має на увазі, коли каже “потренуватися бути добрим чоловіком”.
– Я завжди вважала тебе недалекою. Знаєш, як спортсмени тренуються, отак точно тренувався і мій син. Щоб створити максимально реалістичні умови, я навіть дозволила вам розписатися. У вас був звичайнісінький тренувальний шлюб. Після того, як усе закінчилося, я точно знаю, що у Віталіка все вийде. Збирай речі, що стала.
Я подивилася на чоловіка, він кивком голови підтримав свою матір. Мене це так здивувало, адже я навіть уявити не могла, що таке буває.
Чоловік почав скидати мої речі до сумок, які принесла його мати.
– Ти чого розсілася, давай збирайся! Сину, і де ж ти її таку знайшов? – Почала злитися свекруха.
Я ніби уві сні збирала речі, а потім просто пішла з цієї сім’ї.
– Якщо хочеш, то можеш залишити собі автомобіль, адже ти його заробила. – вигукнула мені слідом матуся колишнього коханого.
Ні мати, ні подруга не повірили мені, коли я розповіла їм про причини мого розриву з чоловіком. Мати вирішила, що я зійшла з розуму, а подруга, що я просто кажу неправду, тому що не можу прямо сказати, що не порозумілася зі свекрухою.
Я більше не стала нікому і нічого розповідати, адже перебуваючи в здоровому глузді важко повірити в те, що все це марення правда.
Навіщо я написала? Просто я хотіла, щоб якомога більше людей дізналися мою історію тільки для того, щоб та, інша дівчина не потрапила в лапи двох цих дивних людей.
Фото ілюстративне