Після р0злучення я познайомилась чоловіком. Він і раніше навідувався до мене у магазин, і я відчувала симпатію до нього, але не давала цьому почуттю розвиватися. А тепер, коли я була вільна, і сама дозволила собі кокетувати з ним. Наші стосунки почали стрімко розвиватися, і я була така засліплена коханням до нього, що навіть не підозрювала, що він одружений.

Ми довго всього лише обмінювалися жартами, потім він приносив мені квіти. Роман був не схожим на інших чоловіків, він не просто говорив про свої почуття, а діяв, тому я і не змогла відмовитися від побачення з ним.

Згодом він запросив мене до себе у гості. Це була звичайна двокімнатна квартира. Видно, що холостяцька, тому що там було досить пильно, а у холодильнику повішалась миша. Я навіть подумати не могла, що тут не все так просто. Ми почали з ним зустрічатися, і я можу сказати, що це один з найкращих періодів мого життя. Тоді я і дізналась, що таке любити романтичного чоловіка, який не тільки пише вірші, а й робить вчинки.

Згодом я дізналась, що він був одружений, раніше ми про це не говорили. Кохання наскільки заполонило нас двох, що ми вирішили жити разом, але він наполіг, щоб ми переїхали в інше місто. Я довго цього не розуміла: навіщо переїжджати, коли у нього є тут своя квартира, у якій ніхто не живе? Але питань я не ставила, як я сказала, моя любов до нього була надто сліпою.

Роман орендував для нас з моїм сином досить пристойне житло у новому місті. Я звільнилась з роботи, перевела сина у новий дитячий садок, але він мусив повернутися у наше минуле місто, мов справи по роботі невирішені. Отак він і жив кілька днів на місяць зі мною, а весь інший час у тому місті. З кожним приїздом обіцяв, що це останній такий місяць, він скоро закриє всі питання, і ми житимемо як нормальна сім’я.

А потім у нього почала хворіти мама, і я взагалі припинила вірити, що він колись житиме з нами. У місті у мене вже була нова робота, син знайшов нових друзів, але його, заради кого ми сюди приїхали, тут не було.

Одних вихідних, коли він мав приїхавши, він дзвонив і сказав, що мамі стало гірше, залишається з нею. Питав у мене, які у нас плани, я відповіла, що залишимось дома, погано себе почуваю.

Я дійсно погано себе почувала зранку, але до вечора мені стало краще, і ми з сином вирішили прогулятися центром міста. От тоді я і дізналась правду, до якої ніяк не була готова…

Мій романтик Рома гуляв з іншою жінкою, мило цілувався й грався з двома дітьми… Вони ніяк не нагадували розлучених, швидше навпаки, закоханих. Я не стала бігти до них, пішла додому у сльозах, і лише коли заспокоїлась, наважилась зателефонувати йому.

Він признався, що має сім’ю і розлучатися не планую, але він все одно казав мені, що не хотів би обривати наші стосунки.

Я вирішила, що обірву їх сама. Я дуже кохаю цього чоловіка, але ділити любов з іншою жінкою ніколи не вміла.

Зараз ми з сином повернулися у рідне місто. З Романом я зв’язок не підтримую, хоча він і не раз приїздив до мене, просив пробачення та обіцяв розлучитися з дружиною…

Джерело