У Дарини не залишалось часу на cyм та сль0зи, вона мусила літати, щоб виконати все потрібне. Спочатку двох дітей потрібно було нагодувати, потім, зайняти чимось, потім на город бігти, худобі їсти давати… Та й взагалі ці роки для неї були дуже ckладними, а потім ще і її Люда старшенька у школу пішла, то потрібно було ще одним оком слідкувати, як вчиться і домашнє завдання робить
На щастя, Люда росла дуже чуйною дівчинкою, тому вже з 3 класу стала справжньою маминою помічницею, і на городі сапати допоможе, і про меншу сестричку потурбується, і за борщем пригляне, щоб не википів.
Нерідко Дарина бігла у місто, залишивши Люду за старшу, хоча і по дорозі забігала до сусідки, щоб вона на них одним оком поглядала, але була певна, що все і так добре буде. Тепер хоч появилась можливість розв’язувати термінові питання у місті без двох маленьких дітей збоку.
Час минув швидко. Тепер у Дарини було дві молоді та красиві доньки, які вже й освіту отримали й от-от свою сім’ю почнуть будувати.
Першою до мами прибігла Люда з новиною про те, що її коханий Олег зробив пропозицію. Менша донька і мама, як це почули, то й кричали, і плакали, і танцювали від того щастя. Не було й сумніву, що донька з ним щаслива буде, він хлопець хороший, має правильне виховання, розумний та й не з бідної родини. Загалом – щастя та й годі!
Звісно, весілля обійшлось Дарині у добру копієчку, тому ще довгі місяці вона гарувала на фермах, щоб все відпрацювати та швидше віддати. І тільки змогла видихнути, що все повернула, а тоді вже два роки минуло, то й молодша повідомила, що її заміж беруть.
І знову жінка почала плідно працювати перед весіллям, а колеги та сусіди лише з неї сміялися, мов так поспішає заміж своїх дівчат видати, може б краще і не спішила. А потім їхні думки та зовсім йшли до того, що робить вона це не просто так, а для того, щоб нового чоловіка у пусту хату привести.
Дарина намагалась не зважати на всі ці плітки, але терпець одного разу її таки увірвався і, почувши знову щось схоже, вона відповіла: «Чому я маю стримувати доньок, коли вони своє щастя знайшли? Я хочу, щоб поруч з ними був люблячий чоловік, і щоб вони нічого не потребували. А якщо я потім вирішу для себе жити, то це буде моєю особистою справою!»
З оплатою весілля для молодшої доньки дуже допомогла старша, яка вже пристойно заробляла, тому мамі другий раз не довелось вбивати своє здоров’я та бігати по фермах.
А невдовзі після весілля молодшої доньки старша Люда повідомила, що Дарина скоро стане бабусею!
Дарина стала однією з найдобріших та найщасливіших бабусь у селі. Щовихідні до неї навідувалися у гості, й ніхто про неї не забував! А який великий стіл доводилось накривати на свята, адже і свати з двох сторін приїздили! Свого другого кохання Дарина поки так і не знайшла, але самотньою вона ще ні разу себе не відчула.