Недавно моїй знайомій стукнуло 65 років, і вона впевнено заявила мені, що лише зараз почала жити. Вона нарешті робить те, на що у неї вічно не вистачало часу – подорожує, співай, бігає зранку, займається собою. І вперше відчула себе не на 65 років, а на 40!

Два роки тому вона вперше полетіла закордон і після цього вже не могла зупинитися. На зиму вона здає свою квартиру в оренду, а сама летить десь у теплі країни. Завжди взимку скаржилась, як їй не подобається холод і тепер має можливість постійно насолоджуватися літом.

Одна знайома запропонувала їй бігати щоранку, і зараз вони щодня виділяють годину на пробіжку та скандинавську ходьбу. Разом вони долають близько 6-7 кілометрів! І це не лише приносить їм моральне задоволення, а й вони відчувають себе сильнішими та бадьорішими.

Окрім цього, вона має дачу, має кілька невеличких городів, про які вона встигає потурбуватися, щоб було, чим онукам свіжим та натуральним поласувати. А як же вони люблять варення з ягід та солені огірочки, закручені бабусею, то словами не передати, лише радісними дитячими криками! Та й син з невісткою рідко можуть відмовитися від маминих смаколиків!

У 65 років до неї прийшло усвідомлення, що пенсія – це не кінець, це початок нового, набагато кращого.

Вона нарешті може займатися всім, чого бажає її душа, робити своє життя насиченим, бачити нове і відчувати нове. Але при цьому вона не забуває слідкувати за своїм здоров’ям та регулярно відвідує лікаря.

Джерело