Катя сиділа на дивані та тримала в руці гаманець. Новий диван був єдиними меблями в новій квартирі.

Голі стіни зі свіжими шпалерами. Запах фарби. Вікна без штор.

Дівчина думала про те, що, крім платежів за іпотеку, потрібно шукати гроші на придбання меблів. Цього місяця великі витрати…

Катя перераховувала останні купюри у гаманці. Після покупки холодильника залишилося лише півтори тисячі. А до зарплати ще 2 тижні.

Пролунав дзвінок у двері. Привезли пральну машину, яку подарували батьки на новосілля. Пральна машина була куплена батьками через інтернет із доставкою у квартиру доньки.

Дівчині важко вдалося зняти упаковку і оглянути нову річ. До машинки додавались усі необхідні шланги та кріплення.

– А як її підключити? – подумала дівчина.

Перше, що спало на думку – це оголошення в інтернеті. Було багато оголошень, які починалися зі слів «Підключу пральну машину…». Катя обдзвонила кілька міських оголошень. Послуги сантехніка із встановлення машини коштували від п’ятсод гривень до  тисячі.

– Як дорого! Як шкода віддавати за це майже останні гроші, – думала Катя.

Нарешті знайшовся майстер, який був згоден підключити машину за двісті гривень.

У призначений час майстер прийшов. Це був великий, сивий чоловік похилого віку з незадоволеним обличчям.

– Я до вас годину діставався, – повідомив він Катю, – а у мене час – це гроші!

Недовго покрутивши гайки, і приєднавши шланги, сантехнік проголосив: Готово. Розплачуйтеся.

– Увімкніть. Подивимося, – з нетерпінням сказала Катя, глянувши на гору білизни, яка кілька днів збиралася в кошику, чекаючи на нову машину.

– Я можу увімкнути, але поллється вода.

– Яка вода?!

Сантехнік, обдарувавши Катю загрозливим поглядом, увімкнув пуск. Зі шлангів та зі з’єднання з трубою полилася на підлогу вода.

Сантехнік тут же, вимкнув машину і, глянув на Катю зухвалими очима, вигукнув серйозним тоном: «З вас сімсот гривень. Я свою справу зробив!».

– А вода? – розгублено запитала дівчина, приголомшена новиною про високу вартість.

– Вода та труби – це справа сантехніків.

– А ви хто? Не сантехнік?

– Я не сантехнік. Але зробив те, про що домовлялися. Витратив на вас свій час.

Катя зрозуміла, що її обманюють і намагаються здерти гроші за невиконану послугу. Але, перед нахабством цієї людини, яка була вдвічі старша за неї, вона просто розгубилася.

– Машинкою не можна користуватися, – спробувала вона заперечити.

Майстер грізно насупив брови. Його карі очі нагадували, що він так просто не відступить.

Він рішуче взяв стілець і сів посередині коридору.

– Коли я дзвонила, то ви мені сказали, що робота коштуватиме двісті гривень, – злякано стиснувши худенькі плечі, сказала дівчина, простягаючи двісті гривень.

– Ви не зрозуміли. Це вартість виїзду без роботи. А я роботу зробив. Чоловік закинув ногу на ногу, демонструючи цим жестом рішучість залишатися на місці до отримання грошей.

 – Ви мені сказали, що за цю суму встановите та введете в експлуатацію, – намагалася відчайдушно сперечатися Катя.

– Я й ввів! Тепер, нехай приходить ваш будинковий сантехнік і приєднує до труби, – закричав чоловік.

– Навіщо ж ви приходили, якщо нічого не можете? Тремтячим голосом вимовила Катя.

 Катя, розгубилася від зухвалості цього чоловіка, дістала з гаманця гроші.

Губи чоловіка скривилися в усмішці. Він забрав гроші і поблажливо промовив, виходячи з квартири:

– Викликай сантехніка зі свого комунального господарства. Безкоштовно!

Двері зачинилися. Катя була вражена. Вона вважала, що працюючи на серйозній посаді у великій компанії, вміє вирішувати важкі питання та домовлятися з людьми. А тепер з’ясувалося, що вона не здатна протистояти такому грубому нахабству!

Вранці, змирившись із втратою грошей, Катя попрямувала до контори комунальної служби. До цієї контори новобудови вона потрапила вперше. На її здивування, диспетчер прийняв заявку та підтвердив, що виклик сантехніка буде безкоштовним.

За годину прийшов сантехнік.

Йому було щонайменше п’ятдесят років. Він мав цілком приємну зовнішність. А Катя тепер нелюбила сантехніків усього світу.

Тому, як тільки сантехнік переступив її поріг, вона відразу заявила: «Якщо це коштує більше двісті гривень, то нічого не робіть. У мене немає грошей”.

– Безкоштовно, – добродушно посміхнувся чоловік, – Та тут і роботи на десять хвилин!

Дівчина спостерігала за діями сантехніка настороженим поглядом.

– Ти сама шланги прикручувала? – Здивувався сантехнік, розглядаючи роботу вчорашнього спеціаліста.

Щоки Каті почервоніли. Їй соромно було згадувати про цього «майстра через інтернет». Новий сантехнік так доброзичливо посміхався, що вона почала йому довіряти. Довелося розповісти йому цю історію про майстра за оголошенням.

– Чому ж ти одразу в нашу службу заявку не зробила? У нових Житлових Комплексах сантехніки та електрики обслуговують мешканців безкоштовно.

– Я не знала. Тут живу лише два тижні. – Звикла з будь-якого питання до інтернету звертатися, – зітхнула Катя, – ось і зателефонувала за оголошенням.

Швидко закінчивши роботу, сантехнік заглянув у кухню.

У порожніх стінах кухні знаходився тільки стіл та холодильник. На вікнах не було штор. У кутку стояли багетні карнизи, які доставили Каті з крамниці.

– У вас тут багато чоловічої роботи. А ви, як я зрозумів, незаміжня.

– Незаміжня. І я вже боюся за оголошеннями викликати майстрів.

– А як тебе звати? – Запитав добрий сантехнік, оглядаючи кріплення нових карнизів.

– Катя.

– Скільки тобі років?

– Тридцять один.

З ванної чувся звук працюючої пральної машинки. І Катя посміхнулася.

– Дякую вам.

– Одна тут житимеш? Батьки є?

– Батьки живуть і працюють закордоном. Вони допомогли мені купити цю квартиру. До цього я десять років жила на орендованому житлі.

– Гарні в тебе батьки, – задумливо промовив сантехнік, оглядаючи квартиру.

Він глянув на дівчину теплим поглядом, сповненим симпатії.

– Мабуть, нареченого хорошого в тебе немає, – сказав чоловік, висловлюючи своїм тоном співчуття.

– Немає ніякого, – зітхнула тихо Катя, глянувши в темні добрі очі співрозмовника, який справляв враження доброї людини.

Чоловік на мить задумався. Потім вирвав із блокнота аркуш паперу та написав номер телефону.

– Ось. Я залишу тобі номер юнака. Його звуть Сергій. Він працює програмістом. Але, у вільний час він може прийти до тебе і зробити будь-яку роботу. Наприклад: прикріпити карниз, встановити меблі, повісити світильник. Повірте мені – цей хлопець порядний та скромний. Для початку виклич його прикріпити карниз для штор.

– Він дорого візьме?

– Ні! Перша робота безкоштовно. Це така акція до Нового року. Чоловік хитро й загадково посміхнувся, – Подзвони йому якнайшвидше.

– Через три дні я отримаю зарплату, куплю штори та зателефоную, – усміхнулася Катя.

– Обов’язково подзвони. Він живе у цьому районі.

І Катя зателефонувала.

Так у її оселі з’явився Сергій. То був молодик тридцяти років.

 Трохи не вміло і не рішуче, але він прикріпив багетні карнизи над вікном кухні.

– Скільки я вам винна? – Запитала Катя.

– А ні скільки. Тато ж Вам сказав, що маю акцію Новорічну. – усміхнувся Сергій.

– Який тато? – не зрозуміла Катя.

– Це мій тато дав вам мій телефон. А мені він сказав, що я маю допомогти одній симпатичній дівчині на ім’я Катя.

Тільки тут Катя зрозуміла: Ці темні очі Сергія та його обличчя нагадують їй доброго сантехніка!

Сергій їй сподобався. Наступного дня він зателефонував Каті і прийшов до неї під приводом допомогти повісити штори на новий карниз.

– А ти справді, програмістом працюєш? – Запитала Катя.

– Так. Віддалено працюю. Вдома сиджу цілими днями.

– Дивно, що ти ще встигаєш працювати майстром…

– Якщо щиро сказати, то я цим зовсім не займаюся. Справа в тому, що ти дуже татові моєму сподобалася. Ось він і вигадав схему нашого знайомства. А я навіть не дуже впевнено з дрилем можу працювати. Перед тим, як йти до тебе, тато мені провів майстер – клас з виконання майбутніх робіт у твоїй квартирі. Заради нашого знайомства я вперше навчився працювати дрилем та прикріплювати карнизи до стіни, – зніяковіло розповів Сергій.

Так почалося нове кохання в цьому непередбачуваному і прекрасному світі, де завжди знаходить місце щасливий випадок.

Джерело