Максим і Василиса чекали поповнення. Максим чекав хлопчика, але наро дилася дочка. Тоді він прийняв рішення виховати дочку, як хлопчика. Лілія наро дилася з каштановим волоссям і з великими темно-коричневими очима, що рідко зустрічається у новонароджених. Дівчинка росла з хлопчиками з двору. Вона грала з ними в футбол, билася, говорила з ними на одній мові. — Мамо, скажи, ось чому ти мене цим бабським ім’ям назвала? — сkаржилася Лілія, — нормальних імен не було?

— Дочко, це ж таке ніжне, красиве ім’я, — виправдовувалася Василина, — чого ж воно тобі не подобається? Такі теми були звичними в їхній родині. Лілія ніколи не одягала жіночний одяг, воліла джинси і вільні майки. За своїми пишними волоссям вона ніколи не стежила: волосся завжди були прибрані в пучки або в недбалий хвостик.

Не встигли батьки дівчинки і оком моргнути, як вона перетворилася на витончену, дорослу дівчину. Лілія навчалася в педагогічному університеті. У неї там було багато друзів і, як слід було очікувати, друзі були здебільшого чоловічої статі – Марині було складно спілкуватися з дівчатами. Одного разу один з однокурсників Лілії запросив її на свій день народження. — Ні, кохана, так пізно я тобе не відпущу нікуди, — говорила мати дівчини. — Мам, 7 годин-нормальний час для вечірки. Мені дуже хочеться туди.

У мене скоро сесії, мені будуть потрібні нер ви для підготовки до них, а для цього потрібне перезавантаження. Перефразую: для цього потрібна нормальна тусовка. — Гаразд, але пообіцяй… — не встигла мати договорити, як Марина перебила. — Обіцяю дзвонити щогодини, надсилати фотографії. Я навіть сукню і підбори одягну, обіцяю, — сказала Марина. У червоній міні сукні з пишною спідницею і з ніжними каблучками на шпильці Марина виглядала просто дивовижно. Її довгі ноги, волосся, закручені в кучері і атлетична статура були створені для таких жіночних нарядів.

Побачивши дочку, батько розплакався, адже він завжди намагався бачити в Лілії сильного хлопчиська, а не тендітну дівчину. Після вечірки Лілія поверталася додому пішки. Один з її одногрупників зголосився проводити її до будинку, адже було темно, але вона заявила, що її всі знають, і ніхто навіть не посміє до неї наближатися. Коли Лілія вже була близька до будинку, вона побачила в декількох метрах 3 фігури. Вони були п’яні, на вигляд відразу не сказати було скільки їм років. — Опа, ось і наша лялечка, — сказав один з них.

— Ми зараз ближче з нею познайомимося, — підхопив другий, і вони втрьох стрімко пішли назустріч до Лілії. Лілія не встигла зрозуміти, що відбувається, як один з них схопив її ззаду, а другий почав рвати її сукню. Дівчині вдалося обрушити шпильку на ногу першого. Той вnав від бо лю. Вигравши кілька секунд, Лілія встала так, щоб зручно було захищатися, хоч вона і розуміла, що сили нерівні і їй буде важко від них відбиватися.

— Не рухатися, стріляти буду, — раптом почувся незнайомий голос. Трохи далі від Лілії і її кривдників стояв високий хлопець з автоматом в руках. 2 в ту ж секунду рвонули, а третій поплентався за ними, кульгаючи і підстрибуючи. Лілія прийшла до тями і підійшла ближче до свого рятувальника. Дійсно, перед нею стояв високий, красивий хлопець. В руках він тримав не справжній автомат, а муляж, який дістався йому від вчителя ОБЖ.

Вадим, так звали хлопця, провів Лілію до будинку і взяв у неї номер телефону, пообіцявши зателефонувати їй. Дзвінка все не було і не було. У якийсь момент Лілія перестала його чекати, але тут-то їй і подзвонили. Вадим запросив Лілію повболівати за нього на змаганнях з ОБЖ, для підготовки до яких він і взяв автомат.

З тих пір вони почали зустрічатися, через два роки, одружилися. Лілія працювала вчителькою з фізкультури, а Вадим займав хорошу посаду в системі енергетики. Скоро після весілля у них наро дилася дочка, яка росла, як справжня леді. Вадим вважав, що дівчина повинна бути тендітною, а вся відповідальність повинна лягти на плечі сильного чоловіка поруч.

Джерело