Світила медицини лише розводили руками, і як один повторювали, що я цілком здорова і готова до материнства. Тільки стільки часу і сил збігло, а лелека все оминав нашу хату. Одного дня я не витримала, і наполягла, щоб на обстеження пішов Олег. – З мене годі. Я здорова жінка! Тепер твоя черга.

Ми з Олегом одружені були рівно рік. Жили ми з ним просто чудово. І ось одного разу ми пішли у гості до свекрухи, а вона знову заспівала пісню про те, що дуже хоче онуків, просто дочекатися не може.

– Не відкладайте цієї справи в довгу скриньку!

– Не будемо! Будуть у тебе онуки! – пообіцяв Олег своїй мамі.

Коли ми прийшли додому, то Олег почав розмову про те, чому ж це я ніяк не його не щасливлю.

– Я вважаю, що тебе треба сходити до спеціаліста! Можливо, тобі треба пройти якісь процедури? – Заявив мені Олег.

Я пообіцяла, що запишусь в найближчий час. І свою обіцянку виконала. Я пройшла не одне обстеження, відвідала багато світил і всі вони мені говорили одне і те ж: цілком здорова.

На це все пішов цілий рік. То був дуже нелегкий рік. Рік повний сліз, образ та непорозуміння. Олег був незадоволеним. Останнім часом він почав підвищувати на мене голос. І ось одного разу я не витримала і сказала:

– А може, вистачить у тому, що ми не маємо дітей, звинувачувати тільки мене?! Усі спеціалісти сказали, що я абсолютно здорова. Мені здається, що вже час і тебе обстежити!

– Я абсолютно здоровий, але якщо ти наполягаєш, то я теж схожу.

За кілька днів ми з Олегом пішли в клініку. Здали аналізи, Олег пройшов обстеження і за кілька днів ми дізналися правду. Виявляється, це у Олега були проблеми, і саме він був винен у тому, що у нас досі немає дітей.

Декілька днів ми з Олегом навіть не розмовляли один з одним.

А потім я не витримала і сказала:

– Олеже, а ти нічого не хочеш мені сказати? Не хочеш вибачитись?

– За що це я маю вибачатися? Адже це я у всьому винен, а ти здорова!

– А те, що ти цілий рік мене звинувачував у тому, що це з моєї вини у нас немає дітей – це не рахується? Що без кінця посилав мене до різних світил, і я проходила нескінченні обстеження? Хіба це нормально?

Олег нічого мені не відповів. Він просто розвернувся та пішов.

Я розплакалася. Мені так прикро за те, що я стільки всього пережила за цей рік.

Незабаром Олег повернувся.

Він купив мені великий букет моїх улюблених білих лілій, торт та “з бульбашками”. Він обійняв мене і сказав:

– Вибач мені, рідна. За все вибач! Я розумію, щоб був не правий. Але я все зроблю, щоб ми були щасливими батьками. Все буде добре! У нас буде дитина! Ми впораємося!

– Звичайно, впораємося! Ми ж разом! – заспокоїла я коханого чоловіка і обняла його міцніше.

Фото ілюстративне

Джерело