Після слів свого чоловіка я зрозуміла, що більше так не може продовжуватися. Я зібрала речі, забрала доньку, і вже через декілька хвилин біля під’їзду на мене чекало таксі

Часто буває так, що одна мить може змінити наше життя назавжди. Мені вистачило однієї розмови, щоб все усвідомити, зібрати речі, забрати доньку та піти від свого чоловіка. Вже наступного дня я писала заяву про p0злyчeння.

Мій к0лuшнiй чоловік ріс у сім’ї один, і, схоже, навіть після одруження він не готовий був “полетіти з-під маминого крила”. Настільки я згодом зрозуміла, свекруха все життя оберігала його від невдалих стосунків, а на одруження зі мною дала добро. Я й досі цьому дивуюсь.

Після одруження мама мого чоловіка почала мало не щодня приходити в наш дім. Спочатку її візити не приносили мені жодного дискомфорту, свекруха не лізла зі своїми порадами, не набридала, а тільки мовчки спостерігала. Перший час ми навіть знайшли з нею спільну мову. Але з часом вона почала вчити мене, як мені поводитися з її сином та що мені робити по дому. Це почало мене неабияк дратувати.

Суперечка за колір плитки у ванній кімнаті? Декілька хвилин – мій чоловік вже жаліється своїй мамі, а через пів години вона в нас та вчить мене, що вирішувати такі моменти повинен чоловік. Моє ж завдання – щоб в домі була тепла їжа та чистота. Тоді чоловік поїхав і купив плитку на свій смак.

Я думала, далі свекрусі вже більше нікуди пхатися. Але після появи дочки в мою сторону посипалася тонна повчань та претензій. І одна ситуація заставила мене по-іншому глянути на те, що відбувалося в моїй сім’ї. Вечір. Чоловік повернувся з роботи. Ще навіть не встиг роздягтись, як дзвінок у двері від свекрухи. Побачивши на ньому брудні штани, вона з криками наказала мені тут же кинути їх у пральну машину. “Ти як за своїм чоловіком дивишся!?”

Я не встигла оговтатися, як мій чоловік мовив до своєї мами: “Мамо, не нервуйся. Олена ще просто зовсім нічого не знає, я її обов’язково розповім та навчу, як за чоловіком ходити потрібно. Ну не всі ж такі вправні господині, як ти в мене”. Чесно, я очікувала на захист зі сторони чоловіка. Тоді я пішла в кімнату та почала збирати свої речі. А вже через десять хвилин біля під’їзду на мене чекало таксі. Я взяла доньку та пішла, а дорогою ще довго чула крики свекрухи та її сина про те, що вони позбавляють мене батьківських прав і сама я ніколи в житті не впораюсь. Але я твердо вирішила – не потрібно витрачати свій час та енергію на людей, котрі зовсім цього не заслуговують. А таких, як мій колишній, аж ніяк не назвеш справжніми чоловіками.

Джерело