Неподалік від нас вже давно працює невеличкий магазин. Проте, у ньому є все.

Справа ще й в тому, що працюють там продавці, котрі живуть у нашому дворі. Зручно це для всіх мешканців, дехто має роботу, а інші можуть далеко не йти за чимось необхідним. Особливо, матусям у декреті, яким не потрібно кудись вирушати з дитиною.

Я завжди любила заходити в цей магазинки, щоб купити фрукти і овочі. Постійно, коли я заходила потрапляла на зміну такої собі жінки 30-років Оксани. Вона жила неподалік у одному з будинків нашого житлового комплексу.

Скажу чесно, вона мене завжди трохи дратувала. Особливо оці дурні та незрозумілі якісь коментарі, від яких вона себе ніколи не стримувала.

До того ж постійно не мала здачі, і навіть 10 копійок заокруглювала до гривні. Спочатку я звісно ж мирилась і була з усім згодна. Хай так. Не багато ж.

Та одного разу вибігла з дому без гаманця з однією купюрою в руках, бо вдома закінчилось масло, а потрібне було терміново. Ось я й пішла на касу.

Не вистачило мені 20 копійок, я просто нічого біля себе більше не мала. Оксана, що на касі сказала повернути масло, бо вона не може мені його продати.

Я культурно натякнула, що магазин вже не раз винен мені був набагато більше копійок і сума там набігла чимала, проте Оксана почала обурюватись і заперечувати цей факт.

Кажу чесно, більше я в цей магазин не хочу. Чому я маю давати їм дохід, коли мене там справді обдурюють ще й з такою хамовитістю. Жаль, що так іноді трапляє.

Джерело