Я, звичайно, знала, що в Польщі живе та працює величезна кількість українців, але не думала, що їх можна буде так легко зустріти. Я приїхала туди лише як гість, подруга запросила на декілька днів, і польської мови особливо не знаю. Зайшла у найближчий супермаркет, хотіла придбати трохи продуктів. Раптом на касі стикнула із веселою ситуацією.

Дівчина пробила усі мої продукти, а потім заговорила до мене польською.

– Potrzebujesz reklamówka?

– А? – чомусь я подумала, що перепитавши її, мені вдасться все зрозуміти. Ніби з другого разу зрозумію польську мову.

Звичайно вона дуже схожа із українською, однак, деякі слова звучать знайомо, та все ж мають зовсім інше значення.

– Potrzebujesz reklamówka?

Рекламовка?? Брошури чи що? Замість того, щоб просто кивнути, оплатити і піти, я продовжувала стояти і дивитися на дівчину, намагаючись поглядом щось відповісти…Пройшло десь секунд 30, перш ніж з моїх уст вирвалося «Та не розумію я вас!…»

– Так ви українка? – почула я від дівчини за касою.

– Так…Ви також??

– Ой, ну зразу б і сказали, а то затримуєте чергу. Кажу, пакет потрібний? Щоб продукти поскладати.

– Так рекламовка – це пакет? Та я в житті б не здогадалася! Так, давайте.

Ну справді, як можна зрозуміти, що це був звичайний поліетиленовий пакет…Пощастило, що обслуговувала мене наша землячка, а то так би і стояла там…

Джерело