Осінню мій знайомий з Польщі вирішив приїхати до мене в гості. Родом він також з України, ми разом навчалися в школі, гуляли в одній компанії, допоки його батько не виїхав у Польщу за контрактом по роботі. Там Ян закінчив університет та почав працювати. Протягом усього часу ми з ним переписувалися в соціальних мережах. А цієї осені Ян повідомив, що разом з батьками буде в Україні, тож хотів би зустрітися зі мною, поговорити, походити місцями, де колись виріс. Я, звісно, дуже зраділа його візиту.

І ось, які емоції його переповнювали, коли Ян опинився в Україні. Перше, що він помітив ще в аеропорту – зовнішність наших українок. Осінь, всі дівчата міцно закутані в теплі в’язані шарфи, одягнені в пальта та пуховики. Так зразу й не побачиш, якої вроди дівчина захована під цією горою верхнього одягу. І ще й до того всі вони, як одна, ідуть, опустивши голову в екран свого мобільного телефону. А навіть якщо і глянуть на тебе, то спробуй розібрати, що в них на думці. З-під шарфа тільки один ніс виглядає.

Я лише посміялась з його спостережень. Ще б пак, та в нас кожна друга так ходить! Головне, щоб тепло та зручно було. А що він хотів побачити? Ми посміялися, випили кави та пішли вулицями міста, де колись пройшло наше дитинство.

Я потім Ян сказав, що зголоднів та запропонував мені сходити в кафе. Я пішла в туалет, щоб причепуритися, а повернувшись, помітила задоволений вираз обличчя свого друга. Першим же ділом мені стало цікаво, в чому причина його піднесення:
– Друже, ти аж на обличчі змінився! Я щось пропустила?
– Ага, яку я красуню щойно помітив!
– Де?
– Он поглянь, біля вікна сидить за столиком. Зайшла вона, як і всі, яких я сьогодні зустрічав – закутана в шарф, у довгому сірому плащі. А потім почала знімати з себе верхній одяг. То мені мало щелепа не відвисла! Ангел, а не дівчина!

Всі останні дні його перебування я тільки й чула безліч компліментів про наших красунь-українок. Ян не міг намилуватися їхніми милими обличчями, ходьбою, фігурою. Він запевняв мене, що на своїй Батьківщині таких жодного разу не зустрічав. Друг порівнював наших дівчат з найдорожчими коштовностями. Трохи більше поспостерігавши за українками, Ян помітив, що всі вони мило посміхаються і привертають увагу своєю красою. От тільки познайомитися хоч би з однією з них товариш так і не наважився.

І я в жодному разі не ревнувала, а навпаки відчувала неабияку гордість за наших прекрасних українок. А ви згідні з тим, що наші дівчата найгарніші?

Джерело