Наро дити дитину було наше з чоловіком рішенням. Він обіцяв у всьому допомагати, і утримувати сім’ю, поки я в декреті. Але відразу після наро дження малюка чоловік ніби забув про свої обіцянки.

Я одна сиджу з дочкою цілими днями. Сильно втомлююся, не встигаю помитися або нормально сходити в туалет. Перший час дитина весь час спала і їла. Тоді я встигала готувати чоловікові смачні вечері, нафарбувати нігті, подивитися серіали.

Але зараз я повинна йти по п’ятах малятка, щоб вона не розбила щось або не поранилася. Чоловік приїжджає після роботи, обіймає дочку, каже, що сильно скучив — і відразу включає комп’ютер. Я намагалася змусити його допомогти з дитиною, але як тільки вона плаче або їй треба змінити одяг — чоловік простягає дочку мені, мовляв, вона його не слухається, він не справляється, плювати, що я в цей момент купаюся.

Але я ж теж нічого не знала про виховання дітей, коли стала мамою. Потрібно просто провести деякий час з дитиною, щоб навчитися банальним речам. Днями я спілкувалася з подругою і скаржилася, що чоловік зовсім не допомагає. Подруга впевнена, що це через те, що у чоловіка завжди є запасний варіант: він може підійти з дитиною до мене і попросити допомогти.

Інша справа, якби мене не було б вдома. Йому довелося б все зробити самому, заодно і навчитися, звикнути до цього. Я вирішила прислухатися до поради подруги і у вихідні вийшла за покупками, залишивши дочку з батьком. По приїзду додому мене чекало розчарування: чоловік сидів за комп’ютером, а його мати качала дочку на руках.

Як тут не розлютитися? Свекруху я ненавиджу і не спілкуюся з нею вже півроку. Зараз вона розповість всім своїм родичам, яка я нікчемна мати, раз вже залишила дитину і пішла гуляти…

Джерело