… Світлана та Рома з дитячого садка завжди були разом. Він її за кіски тягнув, тож їх і прозвали «наречений і наречена». У школі вони були найкращими друзями, навіть зустрічатися стали у старших класах. А потім Рома пішов до армії, а Світлана поїхала в місто вчитися. Так їх дороги й розлучили.

Після армії Рома теж поїхав із села до міста, почав працювати. Навіть одружився, але через півроку розлучився, дружина зовсім йому не підходила. Якось приїхав Рома на літо до батьків у село. І тут батько розповідає: -Пам’ятаєш Світку, твою наречену шкільну? -Так, давно її не бачив. -Так ось заміж вона завтра виходить, тільки шкода дівчинку.

-Чому шкода, чоловік поганий? -Поганий ще м’яко сказано. Батьки Свєти застукали його зі свідкою у лазні. Світлана спочатку не повірила, а зараз сидить сльози ллє. Рома тут же вибіг з дому, і побіг шукати Світлану. У їхньому селі це було не важко зробити. -Свєта, ну нарешті я тебе зустрів. Іди я тебе обійму.

-Я не знаю, що мені тепер робити. Я не хочу за нього заміж, але вже всі родичі приїхали, батьки стільки грошей на весілля витратили, як скасовувати я не уявляю

-Не плач, навіщо все скасовувати, якщо можна просто замінити нареченого, і зіграти весілля. -Ромо, ну що ти жартуєш. Ми ж тільки в школі з тобою нареченим були.

-Неправда. Ми з тобою все життя були наречений та наречена. На ранку минулого нареченого і слід пропав, зате Свєта стояла у весільній сукні разом із Ромою. А зараз у них уже двоє дітей.