Часто молоді люди ігнорують поради старшого покоління, а потім ще й через це стражда_ють. Не через те, що поради були доречними, а через те, що кожен сприймає їх по-різному.

Після останнього приїзду батьків Оксани я був сам не свій від люті. Вони почали переконувати нас в тому, щоб ми, поки донечка ще мала, переїхали до них у село, бо вони допомагатимуть нам із дитиною, адже ми ще молоді та зелені та нічого не вміємо. Я навіть слухати про це не хотів і ось що в результаті з цього вийшло.

Я все життя прожив у місті, мої батьки мною особливо не опікувались, у мене постійно була няня та я рано пішов у садочок. І нічого страшного, нормально виріс, нічого зі мною поганого не сталося. Зараз навіть інколи зустрічаю свою няню та ми разом сміємося з моїх перших слів та різних бешкетів.

Батьків я майже не бачив, вони увесь час працювали, щоб забезпечити мені достойне майбутнє. Зате я навчався в найкращому університеті, мав найдорожчий одяг та ні в чому собі не відмовляв. Згодом познайомився з Оксаною та ми одружилися.

Я вважаю, що якщо двоє людей змогли створити сім’ю, то можуть приймати рішення де жити та що їм робити. Але батьки Оксани так не думають, вони завжди були поряд в кожен момент її життя, мама Оксани на роботу ніколи не ходила, а батько перебирався маленькими заробітками. Ось тепер і до доньки вирішили добратися, вважають, що без них вона пропаде.

Я намагався їм пояснити, що в село ми не поїдемо жити та самі впораємося з вихованням дитини. До них будемо приїжджати влітку, щоб вони побавили онуку.

Дійшло до того, що батьки Оксани сказали, що більше до нас не приїдуть. Оксана взагалі не знала що й сказати: з однієї сторони батьки, вона їм багато чим завдячує та вони бажають нам добра, з іншої – дійсно, якщо вони її дійсно люблять, то хай дозволять приймати рішення самостійно та почнуть вже нарешті їй довіряти.

Мої батьки аж мову втратили від такої нахабності, чому це молоді батьки з дитиною мають жити в селі. І хто сказав, що ми не впораємося? Не бувало ще такого, щоб людина була на 100 відсотків готова до батьківства та дитина від цього постраждала. Вони вважають, що батьки Оксани неправильно розуміють поняття батьківства та моя дружина назавжди буде для них маленькою донечкою.

Згодом у нас з Оксаною почалися непорозуміння. Вона дійсно боялася зробити щось не так, телефонувала своїй мамі постійно та запитувала чим годувати, мити дитину, чому вона плаче та як вкласти її спати. Дружина звикла завжди та в усьому покладатися на думку батьків і не довіряла сама собі. Від допомоги няні відмовилась, адже це чужа людина, від моєї мами допомогу не приймає теж. Так і живемо…

Джерело