Зоєчко, ми нарешті ділянку з будuнком у вашому селі купуємо! – подзвонила мені сестра. – Разом будем по весні у городах-садочках порпатися! – почувши таку новину від Тані, я я дуже зраділа! Вони змогли взяти більше метрів з величезним двоповерховим будинком. Дивне почалося далі. Влітку ми справляємо 3 дні народження. Моє, сестри та моєї дочки. Ще б пак, там всі зручності, більярд, камін, величезний телевізор, басейн

Коли мені минулого року зателефонувала сестра і повідомила, що вони з чоловіком нарешті зібралися купувати ділянку з будинком у нашому селі я дуже зраділа!

– Зоєчко, ми нарешті ділянку з будинком у вашому селі купуємо! – подзвонила мені сестра. – Разом будем по весні у городах-садочках порпатися! – повідомила Таня новину.

Оскільки фінансовий стан родини сестри кращий за наш, вони змогли взяти більше метрів з величезним двоповерховим будинком.

Але сестра Тетяна у мене ну зовсім не дачниця, тому минулої весни та влітку я їй у всьому допомагала. Давала саджанці, ми пересадили до неї кілька моїх квітів, розповідала багато корисного про справи на городі.

Дивне почалося далі. Справа в тому, що влітку ми справляємо 3 дні народження. Моє, сестри та моєї дочки.

Перший день народження був у Тані – до нас у село, як завжди, з’їхалися всі родичі. Тітки, дядьки, мами, тата, двоюрідні брати та сестри.

Усім дуже сподобався новий будинок сестри. Ще б пак, там всі зручності, більярд, камін, величезний телевізор, басейн. Багато хто з гостей навіть вирішив залишитися на ніч.

Коли настав мій день народження, ми теж підготувалися. Я наготувала багато страв та накрила стіл. Тільки от родичі відмовилися святкувати у нас вдома – вони сказали, що у нас дуже тісно і добре перенести всі страви в будинок сестри.

Я засмутилася. Сказала, що хочу справити свій день народження у своїй оселі, та й раніше ми ж завжди у нас збиралися і святкували.

Але всі в один голос почали мене переконувати, що краще буде справити у сестри. Хтось навіть почав жартувати що раз ми не йдемо до сестри, він їде додому.

Довелося погодитися. У результаті весь день народження мені було сумно. Під кінець свята всі “повеселіли” і почали обговорювати, як швидко та гарно облаштувалася Тетяна.

Ось мовляв, ми вже 10 років тут живемо, а не маємо такого будинку, ділянки та таких клумб, гарних як у неї. Половина її клумб залишилися від минулих господарів, і половину я допомогла їй оформити і засадити гарними квітами!

У результаті після того свята я бачити нікого не хотіла. На день народження своєї доньки вже родичів не кликала. Відразу пішли чутки, що я відвернулася від родичів і не хочу витрачатися на свято. Мене демонстративно не покликали на день народження дядька.

Ось настає вже нова весна, а я так ні з ким і не спілкувалася. Спілкуюся лише з Тетяною, вона каже, що я не повинна звертати увагу на їхні витівки і просто прийняти їх такими, як вони є, вони ж рідня.

А я так не можу, ці люди стали мені неприємні і небажані. Ось так раптово можна втратити відразу всіх. І через що, питається?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.


Джерело