Коли вдаряє мороз, ми поспішаємо надіти рукавиці, щоб не обморозити руки, і зав’язати шарф вище, щоб закрити ніс і щоки. Обмороження не загрожує лише очам. Хоча, на перший погляд, це може здатися дивним. Мало того, що склоподібне тіло, що займає близько ⅔ обсягу очного яблука, складається з води приблизно на 99%, так ще й рогівка ока постійно зволожена.

Більше того, в очах відсутні терморецептори, які чутливі до змін температури навколишнього середовища та відправляють у мозок відповідні сигнали. Отже, холод очі не відчувають. Логічно припустити, що при сильному морозі вони повинні перетворитися на льодяники. Але це не відбувається. Чому? Очі мають надійний захист.

По-перше, це сльозова плівка. Вона складається з трьох шарів: жирової тканини, слизового та водяного шару. Саме водяний шар захищає очі від охолодження, оскільки містить не чисту воду, а солону. Висока концентрація солей у сльозах дозволяє їм не замерзати навіть при низьких температурах.

По-друге, очне яблуко дуже зручно розташоване. Велика його частина знаходиться в поглибленні черепа – очниці, а зовні його прикриває повіка.

Нарешті, по-третє, у організмі діє потужна система терморегуляції. Вона починає працювати кожного разу, коли температура навколишнього середовища починає відрізнятися від оптимальної для людини. При морозі кровообіг у кровоносних судинах посилюється і приносить до очей додаткове тепло, не дозволяючи замерзнути.

Щодо тварин, спосіб захисту їх очей від переохолодження залежить від класу. Так, у ссавців будова органів зору ідентична людському. Тому принципової різниці у терморегуляції немає.

Джерело