xЦя історія надрукувалась у мене в пам’яті, бо сталася вона, коли я і всі мої однокласники були ще в дуже вразливому віці. Мені було п’ятнадцять, коли я була змушена змінити школу, тому що ми з родиною переїхали до іншого міста. Це був майже кінець навчального року, тому все, що я встигла – це познайомитися з усіма. Мій новий клас був дуже дружний – усі хлопці підтримували та захищали один одного.

А ще у нас у класі навчалася дівчинка, яка була на пізньому терміні вагітності, це було видно неозброєним оком, бо її живіт був дуже великий. Її звали Оксана, вона сиділа на першій парті біля дверей, і їй було дозволено виходити без попиту — коли їй захочеться. Мені було цікаво спостерігати за нею і хотілося розпитати її про все: чи нудить її, чи відчуває вона малюка, чи він штовхається. Але хлопці сильно не акцентували увагу на її вагітності, тому я особливо запитань не ставила.

Потім настали літні канікули, і я поїхала до бабусі до села. Тож у мене зовсім не було новин від неї. Але було цікаво, як же Оксана поживає, чи народила вона, і якщо так, то кого. Потім настав вересень, і ми знову зібралися до школи. Але Оксана з нами до школи не вийшла.

Дівчатка розповіли мені, що влітку вона народила хлопчика та назвали його французьким ім’ям Жуан. Дві дівчинки, які були її близькими подругами, відвідували її і сказали, що з нею і з дитиною все добре. Говорили, що хлопчик народився міцний та здоровий. А потім показали мені фотографії з їхньої зустрічі.

Дитина була дуже мила і симпатична, так і хотілося нескінченно дивитися на неї. Якось десь на початку жовтня, коли у нас був урок праці, до нас у двері постукали і в клас увійшла Оксана. Всі були дуже раді її бачити: ми кинулися її обіймати і почали засипати її питаннями. Вона здавалася щасливою та розповідала нам про своє життя молодої мами.

Вона говорила, що її чоловік, якому було сімнадцять, майже цілий день на роботі, а вона з ранку до вечора гасає з дитиною. Розкривала, як це непросто і що вона дуже втомлюється. А за кілька днів усіх шокувала новина про те, що Жуана більше немає. Ми так і не дізналися, як і за яких обставин це сталося.

Сама Оксана говорила, що хлопчик зригнув, а її не було поруч, але слідство наполягало на тому, що дитину накрив батько, щоб не чути його крику. Хлопця заарештували, а Оксана продовжила навчання, але вже в іншій школі. Потім ми дізналися, що вона вдруге вийшла заміж. Мене тоді дуже вразила ця історія, адже в будь-якому разі, якою б не була правда, з ним явно б нічого не ста aлося, якби батьки були дорослими та усвідомленими людьми, а він їхньою бажаною дитиною.

Джерело