Тітка Алла поїхала додому щаслива, ще б пак, ми її своєю автівкою по визначних місцях повозили, вона ж нам гроші на бензин навіть не пропонувала. Дома годували делікатесами. Спала, як королева, в нашій з Іваном спальні. І це, я вам скажу, вона нам навіть не далека родичка, а подруга моєї ненаглядної свекрухи. Богдана Федорівна геть нам на голову присіла. Треба щось з цим робити
Тітка Алла поїхала додому щаслива, ще б пак, ми її своєю автівкою по визначних місцях повозили, вона ж нам гроші на бензин навіть не пропонувала. Дома годували делікатесами. Спала, як королева, в нашій з Іваном спальні. І це, я вам скажу, вона нам навіть не далека родичка, а подруга моєї ненаглядної свекрухи. Богдана Федорівна геть нам на голову присіла. Треба щось з цим робити.
Ми з Іваном у шлюбі вже 5 років. Самі з невеличкого районного містечка, тому довгий час моталися по орендованих квартирах. Жили в квартирах з “тарганами” і відкладали кожну копійку, щоб незабаром оформити іпотеку. Батьки нам нічим особливо не допомагали. Богдана Федорівна на весілля подарувала міксер, а моя мама холодильник.
Через кілька років ми змогли купити однокімнатну квартиру. Ми самотужки зробили ремонт, адже на оплату бригади грошей не було. Родичі навіть фізично нам не допомагали. Ми їх бачили тільки у свята. Але коли все було вже в божественному вигляді, свекруха заявила, що ми повинні гарно прийняти в своєму домі її подругу і показати їй місто. Мовляв, вона їй організувала безкоштовну путівку до санаторію, тож та у боргу.
Звичайно, вона не питала, приймемо ми чи ні, просто поставила перед фактом. Виходить, що свекруха налагоджує своє здоров’я, а ми повинні залицятися до чужої людини і витрачати свій час.
Ми зустріли тітку Аллу і показали їй усі визначні пам’ятки. Вона виявилася досить зухвалою. Ми з Іваном були як безкоштовний персонал для неї.
Вчинок Богдани Федорівни, звичайно, розлютив, тим більше, вона й раніше нам своїх родичів підкидала. Якось її молодший брат у нас місяць жив. Харчувався за наш рахунок, бешкетував, речі мого чоловіка привласнив. А потім заявив, що я йому маю наречену міську знайти, щоб він у район більше не повертався.
Гостя поїхала додому задоволена, але в мене залишився неприємний осад. Я впевнена, що це не останній випадок, адже чоловік відмовляти матері не вміє. Іван, мабуть, забув, як вона його у 17 років за поріг виставила із пакетом речей.
Як мені свекруху на місце поставити? У нас скоро буде дитина, тому чужі люди не тішать своєю присутністю. Я поясню чоловікові, що ми окрема сім’я, але він ніби мене не чує. Найприкріше, Іван не помічає, що його мама використовує.
Богдана Федорівна спеціально перед сином показує із себе святу, але насправді вона та ще жіночка. У неї є своя квартира, чому вона туди своїх гостей не відправляє? Нам вона ні копійкою не допомогла, але зараз користується нашою добротою. Я дуже хочу, щоб вона від нас відстала, а Іван побачив справжню суть своєї матері.
Фото ілюстративне