Свекри мої живуть у великому селі, а ми з чоловіком і двома дітьми за 50 кілометрів у райцентрі. У нашому ж місті живе зовиця Іванна з родиною, у неї також чоловік і двійко діток, майже однакових з нашими.

І вони, і ми іноді їздимо до свекрів, але родина Іванни набагато частіше, вони там на всі свята.

Їздили вони туди і тижнів зо два тому. П потім мені Іванна подзвонила і каже:

– Батьки і за вами скучили, мама мені не раз повторила. Тож знайдіть час, поїдьте.
Зовиця так розхвалила вихідні у свекрів!

– Мама і пирогів напекла, і вареників з капустою, картоплею, солодких. І голубчиків, і котлеток наготувала, картоплі з качкою стушкувала, я так відпочила!

Ну, і ми поїхали з дітьми минулими вихідними.

Виїхали ми з дому раненько, приїхали до свекрів о 10 ранку. На сніданок Ніна Василівна подала нам підсмажені млинці-напівфабрикати, на обід – суп з пельменями, на вечерю посадила мене чистити картоплю, посмажила її теж я, а чоловік сходив у місцевий магазин по оселедця.

Наступного ранку ми їли Мівіну з сосисками, в обід – той самий пельменний суп, а увечері у суботу – гречану кашу з сардельками і вареними яйцями і солоними огірками.

Зранку у неділю ми поснідали бутербродами з дешевою ковбасою і сиром і кавою розчинною, та й поїхали.

І ось тиждень вже майже минув, а я все досі думаю: от і що це було?

Навіщо було запрошувати? Що б ми гостинців міських навезли? Так ми привезли: цукерок, тортик, рибки червоненької, баличок до пінного. Ну а нас ось так зустріли «гостинно», смаколиків для онуків від сина ніхто нам не готував і не збирався, на скільки я зрозуміла.

От поясніть, старші жінки, що це було, що?

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Джерело