Я довго зустрічалася з хлопцем, якого обрали мої батьки. Але одного разу, коли я була з ним на зустрічі випускників, побачила там Віктора – його друга – котрий справді мені сподобався. Незабаром виявилося, що я сподобалася Вікторові. Спочатку він писав мені смс-ки , посилав подарунки.

Я все ще була зі своїм хлопцем, але Віктор не здавався. Але незабаром я розлучилася зі своїм хлопцем, і у нас із Віктором почалися романтичні стосунки.

Він працював для канадської фірми, вночі, і мав квартиру. Я переїхала до нього. Батьки спочатку були проти мого рішення, але, бачачи мої щасливі очі, вони здалися. Ми часто ходили до кафе, сиділи за столиком і разом робили домашні завдання. Навіть ревнощі Віктора були якісь милі і в міру.

На останньому курсі універу я погодилася вийти за нього заміж. Виявилося, що за ті місяці, що ми зустрічалися, Віктор встиг накопичити кругленьку суму для нашої урочистості. Все було гарно – просто весілля мрії. За рік ми задумалися про малюка. Сходили на обстеження, і незабаром побачили заповітні дві смужки…

Ось тільки після народження сина Віктор начебто змінився. Він став менше допомагати по дому, практично не спілкувався з малюком, ходив завжди незадоволений і дратівливий. Якось я не витримала такого відношення і сказала: -Вікторе, я так більше не можу. Якщо все так триватиме, я вже не знаю, що буде…

-Та Куди ти подінешся? Кому ти потрібна з дитиною? Я ревіла майже годину. Віктор обійняв мене, сказав, що погарячкував. Ми начебто зрозуміли одне одного, але осад на серці досі не дає мені спокою. Ось уже 3 дні, як я ночую у дитячій…

КІНЕЦЬ.