Не захотіла nропuсуватu чоловіка у своїй квартuрі, він 0браженuй пішов на роботу і після цього додому більше не nовернувся!
З Миколою ми почали зустрічатися, коли мені вже було трохи за 30 років, за цей час до нього у мене були лише одні серйозні стосунки, які тривали понад рік, все інше просто інтрижки, якось нічого не клеїлось. Тому вільний час я витрачала на роботу, заробіток грошей і розвиток себе.
Все це давало мені хороші плоди, та до 28 років я придбала власне житло і була дуже щаслива, адже мріяла з дитинства про власне гніздечко. А потім я познайомилась з моїм майбутнім чоловіком.
Я не можу сказати, що у нас було кохання з першого погляду, чи що ми були готові пом3рти один за одного, в 30 років такі крайнощі пропадають. Проте нам подобалось проводити час разом, бути поруч, ми розуміли один одного і здавалось, що ця зустріч була приречена на щасливе закінчення. Микола був простим, добрим, звісно, не багатим, свого житла не мав, та й не потрібне воно йому, у мене жити будемо, і він ніби цьому не опирався.
Жили ми так чотири роки, та нас все влаштовувало, нічого не турбувало. З дітьми поки не складалось, розвивали кар’єру та себе, їх відкладали. Вирішили, що доки потрібно капітал хороший для дітей зростити, а народити зможемо і в 45, то не страшно. Зараз медицина далеко пішла, головне, на все гроші мати.
І ось все перевернулось тиждень тому. За сніданком ми розмовляли про те, як у кого справи на роботі, а потім чоловік раптово перевів тему.
– А ти вже думала, коли до нотаріуса підемо, щоб мене у квартиру приписати?
– Поки не думала, – відповіла я коротко і здивовано, адже взагалі не думала, що коли-небудь про це піде мова. Я ніколи йому не дорікала, що він живе у моїй квартирі, але й прописувати його не збираюсь поки. Можливо, згодом, а якщо йому зараз не терпиться, то нехай сам собі її купує.
Зарплата у нього не гірша, ніж у мене, він все кудись її відкладав, і все не розумію, чи досі відкладає, чи на щось витратив. Ми такі речі не обговорювали. На основні речі ми скидалися і разом відкладали однакову суму на дітей у майбутньому, щоб потім її легко поділити у разі чого. З іншими грошима могли робити, що кому надумається.
Того ранку він пішов на роботу. Коли я повернулась додому, його речей вже не було. Через кілька годин я отримала коротке повідомлення про те, що завтра він подає на розлучення, адже втомився від того, що я йому не довіряю. Але я не розумію, з чого він це взяв?
Я просто зберігаю те, що завжди було моїм, бо ніхто не знає, як може перевернутися життя. Проте саме ця ситуація відкрила мені очі на чоловіка, який просто хотів поділити зі мною квартиру. І, слава Богу, що все закінчилось так просто та без скандалів.
А що ви про це думаєте? Жінка мала прописати Миколу у своїй квартирі?