Нещодавно ми голову сиділи з Юрою ламали, що нам приготувати, до нас мали приїхати гості. Дочка моя та її чоловік Жора. Він якийсь там веган, ми гадки не мали, що він їсть, знали, тільки, що він не n’є. А ще він весь такий правильний, жити з моєю донькою став тільки після розпису в РАГСі.

Весілля не грали, поїхали пітерські музеї дивитись. Не розумію, як їй нудно з ним не стало досі. Я так сильно переживала, взагалі не уявляла, що цей травоїдний їсть; Юрко мене заспокоїв, сказавши: -Наріжу йому салат і посмажу йому кабачки. Не сподобається, голодний хай ходить. Увечері пара прилетіла. Ми їх зустріли, з порога я обійняла дочку, а цей правильний мені: -Доброго дня. — Добре, що руку не простяг. -Дистанцію дотримуємося!

Ми з моїм Юрою приголомшені пройшли до столу. Дочка почувала себе нормально, мабуть, звикла. -Кабачки на якому маслі смажили? -На олії, це не жир. -Дарма іронізуєте, Юрію. Я бачу, на рослинному. А краще без олії та в духовці! Така незграбна пауза повисла, кожному хотілося щось сказати.

Юрко почав перший. -От Жор, ти ж весь такий правильний: «кабачки без олії», «сухий заkон». Ти такий весь шаблон, не розумію, як Ані з тобою ще нудно не стало. Жінкам хочеться романтики, вчинків. Думаєш, їй цікаво знати, на якому маслі їй готувати краще? Тут Жора в кишеню не поліз за словом. Він вирішив, що може сказати про це у слух.

-Ну не у вашому випадку мені щось казати. Ви дружину з дитиною покинули, а зараз мешкаєте у Наталії Петрівни вдома і не працюєте. Тут я глянула на Юру; він зрозумів, що зараз я маю відповісти. Я сказала, що у Юри є своя квартира, мені просто у своїй зручніше, дружину він не кидав, вона сама від нього пішла, а дитині вже 25.

Та й він у відставці, пенсія у нього більше буде, ніж у Жори зарплата. Жора, до речі, водієм у якогось rромили працює. Три дні ми ніяк не контактували із Жорою, жили як співмешканці. Пізніше дочка з ним поїхала, щоправда, за місяць повернулася. Роз лучилася вона з ним, набридло так жити: нудно за графіком і без романтики.

Джерело