Я дозволила свекрусі побачитися з її єдиною онучкою за однієї умови – вона буде мовчати. Та Лідія Петрівна не стрималася з самих воріт. Я після цього її навіть в хату не пустила. Вже всі родичі нас провідали, а моя дорога свекрушенька навіть не телефонує.

Моя мати зовсім не вміє спілкуватися. Їй невідомо, що таке особисті межі, зате свої права вона знає добре. Вона ніколи не була в захваті від моєї дружини. І жодних особливих причин до цього не було. Просто тому, що ревнувала мене до неї. Я ж її улюблений синочок.

Декілька тижнів тому моя Людмила подарувала мені донечку.

Мама хотіла бути присутньою при цьому дійстві, а Люда не дозволила. Поки дружина була там, мати влаштувала “бурю”у вестибюлі, що її не пускають подивитися на перші хвилини життя її онучки.

Щоразу, коли мати відвідувала нас дома, вона знаходила до чого причепитися. І час від часу нагадувала Людмилі, що вона ніяка не господиня. Також вона була певна, що з неї вийде погана мати.

Коли Людмила це почула, то сильно розлютилася і сказала: ніколи більше вас не повинно бути в моєму домі! Мені складно її за це засуджувати. Адже будь-якій людині буде неприємно, коли з нею так поводяться.

У результаті, коли Людмилу виписали з дитинкою, ми приїхали додому, мої батьки проявили бажання приїхати та подивитися на онучку.

Дружина дозволила їм приїхати за однієї умови – свекруха повинна мовчати. Мати дала обіцянку, що триматиме себе в руках. Але відразу ж після приходу вона все коментувала:

– Що у вас на подвір’ї так брудно? Вам не гидко жити, як у свинарнику? Невже твоїй дружині не соромно? Хоч би до приходу гостей прибралася.

Моя дружина не стрималася і одразу ж заявила, що вона не дозволяє їй приходити до нас і внучку побачить вона ще нескоро.

Через кілька тижнів усі родичі встигли нас відвідати. І навіть мій тато. А матері й досі немає. Та й Людмила не дуже засмучується з цього приводу. Ми з донькою весь час були вдома. Адже малечі не обов’язково гуляти з перших днів.

Дружину покликали до лікаря, а я залишився з донькою сам. Подумав, що можна запросити матір, доки її не буде вдома. Вона прилетіла одразу. Але я попередив, що вона має дві години, доки не повернеться дружина. Тільки вона йти не поспішала. Хоча я намагався її випровадити.

Люда прийшла додому і побачила свекруху, яка няньчить дитину. У результаті її “прорвало” – вона стала вигукувати, плакати, виганяти її.

Я розлютився і прикрикнув на Людмилу, щоб вона заспокоїлася, бо це моя дочка теж. Тому я маю право вирішувати, хто з нею бачитиметься, а хто ні. І ніхто мені цього не заборонить.

В результаті дружина вигнала з дому нас обох. І не пускає мене. Я зараз у батьків. Не знаю, коли дружина прийде до тями і заспокоїться.

Хіба я зробив щось погане?

Фото ілюстративне

Джерело