Повернувся кілька днів тому чоловік Коля з роботи і висуває мені претензію серйозну з очима в підлогу:

– Інші жінки, он, чоловікам своїм пиріжки-млинці на роботу печуть, гудзики пришивають і всіляко мотивують на досягнення цілей. А ти в мене що?

А я що? Я сиджу і думаю, хто ж це мого хлопчика поганим словам у садочку навчив і чиїй мамі мені дзвонити тепер – Вови-промоутера чи Діми-продавця?

Взагалі, якщо чесно, я пряма не жінка, а баба. Все життя я провела в компанії байкерів, військових, всяких брутальних чоловіків для яких баба це навпаки, комплімент.

І звання баби ще треба заслужити! Адже коли ти і півтори тисячі кілометрів зі своїм пілотом проїхати можеш, і борщу наварити на всю офіцерську ватагу, і з консервної банки випити, а при цьому ще можеш бігати на шпильках і на тебе поглядають заздрісно інші чоловіки.

Отже я анітрохи не соромлюся цього слова і я справді та сама баба, яка і коня на скаку і хату.

А тут, бач, подавай йому жінку-господарочку. Я вже було відкрила рот для того, щоб сказати якесь міцне тихе слівце, а потім тут же його закрила, тому що баби не тільки брутальні, але і відрізняються розумом і кмітливістю.

– Добре, – кажу, – я тепер берегиня вогнища, а ти в мене будеш у нагладжених шкарпетках та заштопанних шнурках. У всьому буду з тобою погоджуватися і мотивуватиму!

Адже бути берегинею, як зараз модно, загалом не так уже й погано. Я тут почитала і про спідниці в підлогу і про мистецтво шведів жити розмірено, і про корисну їжу, і як правильно мотивуючі цитати чоловіку зранку розповідати. Подумала, що в порівнянні з тим, що я роблю кожен день – це взагалі робота по мені, хоч відпочину!

Вранці я встала раніше і чесно приготувала йому сніданок. Ну, як приготувала, адже берегиня – вона ще й здоров’я чоловіче береже, тому це був йогурт, варені яйця та огірочок.

Можливо, вони були складені в якусь композицію, але це ще поки неприємна жінка рвалася зіпсувати все біля нової берегині, що народжується всередині мене. Милий, звичайно, здивувався, огірочок відклав убік, а яйця спробував запити кавою.

Берегиня заволала, що кава – це не корисно, тому пий йогурт і вирушай на роботу. Поки чоловік мій заправлявся корисними речовинами, я відкрила паблік мотивуючих цитат. В хід пішли розумні думки філософів і самотніх вовків. Цитати так зарядили милого, що він уже на п’ятій вискочив із-за столу і помчав на роботу.

Залишившись сама, я вирішила було продовжити утеплення коридору. Але вчасно схаменулася, що я тепер берегиня, а утеплення – взагалі не жіноче завдання! А ще берегиням потрібно висипатися, смачно харчуватися, їсти більше солодкого і радувати себе, щоб увечері передавати радість своєму чоловікові. Тому я спокійнісінько лягла спати.

Увечері на коханого чекав сюрприз. Після роботи, з якої він повернувся о 10 вечора, я попросила його натягати дров. А що, говорю, це не жіноче заняття! А ти в мене сильний, любий, он як м’язи гарно пвиліплені! І мені спідниця в підлогу заважає ходити за дровами, як я їх своїми лапками буду носити? Словом, мотивувала на перенесення дров.

Сиджу сама і думаю – а чого це я раніше берегинею не була? Ні, ну після дров, звичайно ж, була смачна вечеря. Вечеря складалася з тушкованих брокколі, дієтичних котлет з індички та склянки кефіру. На ніч жирне не можна, все лише корисне. Милий почав усвідомлювати перспективи здорового харчування та відсутності кави. Ні, ну, чимось доведеться жертвувати заради мотивації на рух і носіння спідниці, що шурхотить.

Вночі, звичайно, я постаралася свого чоловіка мотивувати. Тільки ось після убогої вечері, тягання дров і цілого робочого дня, його чомусь це не особливо зацікавило. Ну, добре, я ж намагалася!

Ранок другого дня приніс йому фонтан подиву. Він застав мене за дуже незвичайним заняттям. Взагалі, вранці я відразу починаю писати статті або відео знімати, грубку можу розпалити або приготувати їжі.

А тут я вирішила за завітами берегинь приваблювати удачу. Для цього я встала посеред кімнати, склала руки в довільній формі і почала видавати звуки.

І періодично скрикувати щось на кшталт «Халява, прийди!». Та як можу, так і приваблю, чого вже! Милий схвально покивав і спитав, де ж сніданок. Я вказала на стіл, де лежали стручки квасолі та маленький шматочок курки на пару. Він скривився і, здається, до нього почало щось доходити.

Другий день експерименту припав на його вихідний, тож Коля переробив усю чоловічу роботу по дому. Я чесно стояла поруч і хвалила його, як ніколи: який ти молодець, що приробив розетку через рік життя в будинку! Які в тебе чудові руки на тлі сміттєвих пакетів! Оце ти справжній чоловік, сам шкарпетки зібрав і поклав у кошик!

Милий косився на мене з підозрою, все чекав, коли ж я почну вживати різноманітні екзотичні слова. Але я все хвалила і хвалила його, доки не вичерпала запас добрих компліментів і не почала вигадувати свої. Сам напросився.

На обід у нас було пюре та маленькі рибні котлетки. У очах чоловіка з’явилися перші ознаки паніки.

–  Я, – каже, – хочу пельменів!

– Та не питання, світло очей моїх, тільки я тісто пельменне робити не вмію, мені потрібна кухонна машина! Ти ж у мене такий сильний, поїдемо в магазин! Тільки дров ще принести, і доріжки там почистити треба. І коридор доутеплити, а я поки що шнурки заштопаю тобі і шкарпетки в рядок складу.

Поїхали ми до магазину вже майже надвечір. Поки їхали, я чесно виконувала свій обов’язок берегині і знову читала мотивуючі цитати. Тільки милий чомусь робив музику все голосніше і голосніше, мабуть, гарна пісня грала. У магазині я обрала не найдорожчу кухонну машину лише за 15 000 гривень.

Але ж комфорт коханої жінки, яка береже твоє здоров’я і готова на такий подвиг, як чудові пельмені, вартує якихось папірців! Ух, як мотивую його зараз і він ще більше запрацює! Біля каси я заплескала наївно очима і сказала, що платити повинен він, щоб його чоловіча енергія грошей перетекла в мою жіночу енергію пельменів. І тут він здався.

– Я більше не буду, – винно промимрив Микола, знову опустивши очі.

– Як не будеш? А мені так сподобалося берегинею бути! Хвалити тебе, я виспалася, ні-ні, ти вже давай, тепер назад дороги немає! – але, на жаль, мої благання залишилися без відповіді.

Сидить ось, уплітає макарони, запиваючи кавою, і жадібно дивлячись на пачку стейків на сковорідці. Жаль, що берегинею так мало я побула! Тепер знову доведеться бути бабою, яка тягне дрова, утеплює будинок і працює 24/7, щоб чоловікові було легше без жодної мотивації.

Але все ж таки висновки ми зробили. Я вирішила частіше його хвалити, а він цінувати те, що я роблю без жодних безглуздих модних течій. Ну, і чекаю на кухонний комбайн на восьме березня.

Джерело