Мене страшенно роздратував кум моєї сестри. Ну от як можна було прuпертись на День народження дuтuнu із такuм подарунком?

Чотири роки тому моя сестра народила сина. На хрещення вони взяли одну пару хрещених батьків. Це була шкільна подруга сестри та колега по роботі, а за сумісництвом друг її чоловіка.

Коли ми святкували перший День народження Тарасика у кафе, то всі довго готувались, вся родина готувала подарунки. До такого дня навіть фотографа запросили. В мене не вийшло потрапити на самий початок свята, тому приїхала трішки пізніше. Та воно і на краще, адже прибула саме на вручення подарунків.

Щодо свого подарунку, то я обирала його досить довго. Порадилась із своїми подругами та начиталась всього у соціальних мережах і вирішила купити дитячий велосипед. Так, можливо, зараз маленький і не буде цим подарунком користуватись, проте він знадобиться рано чи пізно. Одяг подарують дідусі та бабусі, хрещені куплять золото, я думаю, а от якісь такі речі будуть інші гості приносити.

Та, як виявилось, на застілля запізнився ще й хрещений батько хлопчика. І коли він увійшов до зали, то в мене мало рот не відкрився від здивування: в руках він тримав такий самий велосипед, який купила я.

Я була шалено засмученою, навіть злою. Ну от невже на все місто не можна було знайти два різних подарунки? Та й моя сестра була незадоволена, що у її сина тепер два однакових велосипеди. Тим паче якось думали, що хрещений батько може подарувати щось більш вартісне, ніж просто іграшку.

Загалом, вечір зіпсувався для всіх. І кум сам засмутився, що так вийшло. І ми сиділи, як у воду опущені. Та потім почались танці. Всі пішли веселитись і поступово в тому ритмі я розговорилась, розтанцювалась із хрещеним мого племінника. Звали його Богдан.

Ну от настільки ми розговорились, що вже два роки я його офіційна дружина. І якщо вам цікаво, то той велосипед моя сестра продала майже одразу і отримала кошти на вігвам та машинку.

Ось такі цікаві історії інколи трапляються. Ніколи б раніше я й повірити в це не могла.

КІНЕЦЬ.