Тато й мама купили мені квартиру, ще коли я навчалася, щоб я була добре влаштована в житті і в мене було світле майбутнє.

Батьки все життя запевняли, що це моє майбутнє, щоб в разі чого у мене над головою був власний дах. А поки я жила з татом й мамою, вони здавали її в оренду.

А вже пів року тому я вийшла заміж. Квартира ця й досі оформлена на моїх маму й тата. Я думала, що хоч після весілля вони подарують мені її, адже всі ці роки обіцяли вони мені це, але тато й мама зовсім не поспішають цього робити.

Чоловік постійно говорить мені, що він не господар тут, що не може складати кошти в чуже житло, адже воно навіть не моє.

Тоді я пішла до батьків і стала просити, щоб вони таки оформили це житло на мене, адже так і мені і чоловікові моєму буде спокійніше. Але тато сказав, що для всіх нас буде краще, якщо квартира залишиться на ньому, адже вона і так моя буде, бо я їх єдина дитина, а чоловік мій ще не зрозуміло, як себе покаже.

Тепер я навіть не знаю, що робити, чоловік докоряє мені щодня за це житло, що він тут ні на що не має права, просить орендувати квартиру, або збирати на перший внесок, щоб взяти своє власне житло в кредит.

А я не хочу брати такі великі гроші в кредит і роками економити на всьому, адже у мене є своє житло. Для чого мені щось купувати. Ще й зараз такі важкі часи, що я той кредит можу й не виплатити, заробітки зовсім копійчані на сьогоднішній день.

Останнім часом чоловік навіть спілкуватися не хоче з моїми мамою й татом, він впевнений, що вони мене так налаштовують. Якби не ця квартира, ми б жили спокійніше і збирали б гроші на своє житло, щоб він відчував себе господарем у своєму власному домі. А я не знаю, як правильно мені вчинити. Та чи правильно чинять мої власні батьки?

Джерело