Моя сестра вийшла за першого красеня нашого села. Наші батьки купили їм квартиру. Мама її застерігала, що з таким щастя не буде та сестра не слухала.

Згодом в Оксани та Матвія народилася донечка. Вона була схожа на свого батька. Видно було, що Оксана дуже кохає свого чоловіка. А Матвій лише приймав це кохання.

Коли Катерині виповнилося сім років сталося нещастя та Оксани не стало. Всі дуже переживали втрату. Лише один Матвій стояв з кам’яним обличчям та не проронив ні сльозинки. Шкода було Катерину та ми не стали проганяти їх з квартири, у якій вони тоді проживали. Вирішили, що коли дівчинка підросте, стане повноправною власницею цієї квартири.

Так і залишилися проживати Матвій з Катериною удвох. З того часу ми мало з ним спілкувалися, іноді батьки просили його привести Катеринку до них, то він і приводив. Здавалося, у чоловіка немає ніяких емоцій. Зовсім не було видно, що він сумує за дружиною. Так, наче він робот якийсь.

Якось сусіди почали нашіптувати нам, що до Матвія регулярно ходить якась краля. Ввечері приходить, а зранку йде. Я запитав у Катерини про цю ситуацію, то племінниця сказала, що так триває уже пів року.

Це неабияк нас з батьками вразило та ми вирішили переконатися у цьому на власні очі.

Якось увечері ми зібралися з батьками та прийшли до Матвія. Двері відчинила якась напівроздягнена жінка та запитала хто ми такі та чого хочемо. Батько сказав, що ми власники цієї квартири та щоб вона виміталася звідси.

Тоді ця нахабна жінка покликала Матвія, який теж не дуже був одягнений. Побачивши нас він зробив квадратні очі. Мабуть, це перша емоція, яку я побачив на його обличчі. Ми стали вимагати пояснень, він сказав, що він ще молодий та має фізичні потреби. Батько сказав, що хай займається цим деінде та наказав зятю пакувати свої речі. Додав, що Катерина залишається з нами.

Матвій навіть не став заперечувати та пішов слідом за своєю коханкою.

КІНЕЦЬ.