Того вечора Віра мчалась додому, адже її затримували на роботі вже не перший день, а так хотілося провести час з рідними. Коли повернулась, то побачила, що діти гралися у дитячій, а чоловік дивився телевізор. А після приєднався до неї для спільного приготування вечері. Їхню ідилію зіпсував стукіт у двері, вони переглянулися, адже не розуміли, хто б до них міг прийти у такій годині.

Коли Віра відкрила двері, то біля дверей нікого не було, лише чувся голосний стукіт кроків, як хтось спускається. Віра чомусь зупинилась на кілька хвилин і дочекалась моменту, доки незнайомка, яка стукала до них у двері підійметься.

– Це весільний подарунок твоєму чоловіку! Скажи йому, що це сюрприз від Галі! – промовила незнайомка. Вона була молода, років 20, справжня красуня, проте Віра більше зосередилась на тому самому «подарунку» у красивій згортці.

Подарунок був непростий. Мав два веселих оченятка, які так нагадували їй її зрадливого коханого. Вона занесла дитину на кухню, де чоловік сів за стіл і хотів почати сваритися, що сам все готує.

А за ними до кухні прибігло й двоє доньок, у яких теж погляд зупинився на тій малечі, яку мама тримала у руках.

– Мамо, це що? Це наш братик? – запитала старша донька.

– Так, уявіть собі, щойно лелека у двері постукав і от! – тоді вона повернулась до чоловіка і промовила, намагаючись посміхатися – От і твій довгоочікуваний син! Швидко збирайся й побіжимо у магазин. Не можемо ж допустити, щоб наш новий член сім’ї був голодним!

Віра швидко прийняла хлопчика у сім’ю, ставилась до нього, як до рідного сина, а от з чоловіком після цього стосунки зовсім зруйнувалась. Щоразу, поглянувши на нього, пригадувала ту дівчину, і не могла йому цього пробачити.

Роки летіли швидко, сім’я так і жила, заради дітей. Згодом старша донечка одружилась, молодша ось-ось мала вступати до університету і з батьками мав залишитися лише маленький Сашко, який радував батьків своєю вихованістю та стрімкими досягненнями у навчанні.

Довгий час Віра жила у страху, що рідна мати хлопчика може з’явитися і відібрати його у неї, адже вони встигли вже зріднитися. Але жінка, Галя, так і не з’являлась більше у їхньому житті… Довгі роки… А потім Віра зустріла її біля свого дому.

Від тієї красивої дівчини майже нічого не залишилось. Вона перетворилась у жінку з великими синяками, брудним волоссям та неприємним запахом, мабуть, вона сьогодні й попередні роки не одну чарку випила.

– Я маю зустрітися зі своїм сином… Тоді я зробила дурницю і хочу зараз її виправити – промовила Галя й не стримала сліз.

– Ви не боїтесь, що зараз можете йому зіпсувати життя?

Галя поглянула на Віру, опустила голову й пішла геть, вона все зрозуміла.

От лише тринадцятирічний Сашко теж все чув і в той же день вимагав від мами пояснень. Вона розповіла йому всю правду, нічого не приховувала, а після син кинувся до мами в обійми: «Навіть думати не смійте, мамо, що ви мені не рідна! Ви мене прийняли, виховували й любили, як рідна! Ви найдорожча людина у моєму житті!

КІНЕЦЬ.