Таня поверталася додому з повними сумками. Попереду Новий рік, купа вихідних, гості. Треба ще всім родичам чоловіка купити маленькі подарунки, суто символічні дорослим та солодкі дітям. Треба звичайно раніше готуватися, але як завжди немає часу. Усі ми залишаємо на потім.

Своїх родичів у Тані не було, мами не стало два роки тому, брата не стало ще раніше за матір. Навіть у брата нікого не залишилося, не був навіть одружений. Усе гроші заробляв, хотів збудувати будинок, а потім сім’ю заводити. Все, що залишилося після рідних – рахунок у банку. Є ще маленька хата в селі, де мама жила. Гроші на рахунку пристойні. Брат копив, та ще й компанія страховку виплатила після того, як його не стало. Та Таня нічого не чіпала від суму, навіть сама ще додавала. Чоловік пропонував їй на ці гроші відкрити бізнес, але Таня не ризикнула. Та й не казала чоловікові точну суму. Щось її зупиняло. Був у Андрія вже бізнес, трохи квартиру із цим бізнесом не втратили. Брат їй тоді й допоміг, бо залишилися б на вулиці.

– Мамо, нарешті ти прийшла. – Дочка зустріла її в коридорі зі сльозами на очах, – там тато…

– Що тато?

– Речі збирає. Каже, що йде.

Дев’ятирічна Оленка заплакала.

Андрій витягував вже валізу.

– Ти куди?

– Я йду.

Тетяна вже підозрювала, що у Андрія хтось є, але не думала про такий розвиток подій. Перед новим роком.

– А як же гості? Як Оленка? Адже свято. Добре я, але дитина.

– Я її візьму до себе на новий рік. Марина дуже хороша, у нас буде дитина. На розлучення подам, квартиру цю доведеться поділити. Та й взагалі, ти могла б її мені залишити. Ти ж багата спадкоємиця. А нам треба десь жити.

– Ну ні. Ділитимемо. А куди ж ти йдеш? До її батьків?

– Так. Це тимчасово. А потім ми купуємо спільне житло. Тож із продажем поквапитися треба. А може, залишиш мені квартиру? У тебе є гроші.

– Може просто мені піти прямо зараз?

– А що? Думка непогана. Тільки куди ви з Оленою підете, зима надворі.

– З Оленою ти залишишся. Я сама піду. Відвідуватиму вас. – Таня знала, що це йому не сподобається, та й вона сама дочку не віддасть.

– Ну ні! Марині це не сподобається. Вона й так каже, що Олена на мене не схожа.

– А де вона Олену бачила? Дочку я не віддам тобі. Зібрався – йди. – Таня обійняла доньку.

– А тато повернеться?

– Ні. У тата тепер інша родина. І він сказав, що ти не схожа на нього.

– Отож і на аліменти подавати не варто. Все одно програєш.

– А ось і ні! Іди, годі вести розмови. При розлученні і побачимось.

Андрій пішов. Таня заплакала.

– Мамо, не плач, ми без нього проживемо. Він пошкодує, що нас залишив.

– Добре, Оленко. Як добре, що я тебе маю.

Вони сиділи обнявшись і заспокоювали один одного.

– А Новий рік у нас буде?

– Обов’язково буде. А давай ми з тобою у подорож поїдемо. В тебе канікули, у мене теж.

– А ми без тата зможемо?

– Звісно зможемо.

Тиждень перед новим роком пройшов швидко і спокійно, якщо не рахувати дзвінка Андрія. Його родичів треба було десь розмістити на свята. Адже всі вони зібралися до них приїхати.

– Давай вдамо, що все по-старому. А після їхнього від’їзду я знову поїду.

– А як же Марина?

– Вона згодна.

– А я ні.

Але гості на Новий рік почали збиратися у їхній квартирі. Виявляється, Андрій нікому не повідомив, навіть матері. Таня всім розповіла. А як інакше, гості приїхали, а чоловіка немає. Не думала, що так вийде.

– Ну, раз приїхали, будемо святкувати. Сюрприз йому влаштуємо. Не виженеш? Він обов’язково прийде, адже він знає, що ми тут, – сказав його брат Дмитро.

– Вас не вижену, а от його не певна.

Андрій прийшов за три години до нового року. Старанно вдавав, що був допізна на роботі, і що в сім’ї все добре. Всі вдавали, що вірять йому. Настав час обміну подарунками. Всі гості вручили подарунки Тані та Оленці. Для всіх гостей Таня також знайшла подарунки, в останній момент купила.

– Ну, а тепер тобі, брате, подарунок. Тобі й твоїй новій родині. Чого рота розкрив? Маскарад нам вирішив зробити?

– Ну, я потім хотів вам розповісти.

– Ага. У новому році. Таня старалася, салати готувала, м’ясо, гусочку, холодець. А ти своїх родичів у неї нагодував і сам поїв. Молодець. А наступний рік де святкуватимемо? А твоя нова готувати не вміє? Ану пішли всі разом знайомитись.

Усі дружно встали і почали вдягатися.

– Зачекайте, зачекайте. Ми так не домовлялися.

– Ми на цю виставу також не домовлялися. Дмитро був налаштований рішуче. До того ж, він дуже любив жартувати.

– Іти нема куди поки. Марина поїхала до батьків.

– А тебе не взяла, і ти вирішив до нас приєднатися. Так. Негідник  ти Андрію. Навіть подарунків нам не приготував. Все за рахунок Тані. Молодець.

Усі сіли назад за стіл. Незабаром північ. Новий рік. Після святкування Андрій тихо пішов. Гості продовжили веселитись.

У новому році Таню та Андрія розвели. Квартиру продавати не стали. Таня викупила частину Андрія. Звичайно ж, і на аліменти Таня подала.

Колишні родичі до Тані приїжджають, але сильно своєю присутністю їй не набридають. Між ними добрі стосунки. Особливо часто приїжджає молодший брат Андрія Дмитро. Йому раніше Таня подобалася. Він і не одружений досі, все сподівається на її згоду. Новий рік хочуть зустрічати разом.

А ось із новою дружиною Андрія у родичів якось не вийшло спілкування. А Андрій їм сказав, що вже шкодує про розлучення, але нічого назад не повернеш. У новій сім’ї у нього дитина, а Таня його не пробачить.

Та й у Тані вже зовсім інші плани. У неї й у Дмитра. Вона зібралася сказати йому “так”.

КІНЕЦЬ.